Salta il testo dell’articolo
Господар , Андрій Венедович , бадьорий сивий дід , раптом спитав , чи знає Степан латинську мову . Хлопцеві стало соромно , і він чесно сказав , що не вчив її , бо тепер вона нікому не потрібна . Старий аж підскочив на стільці й почав кричати , що тільки класика врятує світ . Він довго говорив про Рим , про свого любого філософа Сенеку й про золотий вік . Левко тим часом спокійно пив чай , а беззуба дружина мовчки сиділа за великим чайником . — Ну й дід ! — сказав Степан потім у Левковій кімнаті . Левко сміявся , що старий трохи божевільний із тією мовою , але чоловік з нього добрий . А коли Степан спитав , кому ж потрібна латинська мова , Левко весело махнув рукою . Вона потрібна хіба чортові , сказав він , бо це мертва мова . III . Хрещатик уночі Від Левка Степан ішов униз вулицею Леніна до Хрещатика . Він думав , що Левків шлях — це і його шлях . Треба тихо вчитися , а потім повернутися в село новою людиною й принести туди нове життя . Перші городяни , яких він тут побачив , були йому смішні . Один був дрібний торговець , що тремтить за свій будиночок , а другий — старий учитель із мертвою мовою . Хлопець думав , що все це старий порох , який треба змести . На Хрещатику він уперше побачив місто вночі й навіть спинився . Горіли вогні , дзвонили трамваї , гули автобуси й кричали візники , а повз нього тік людський потік . Там були дівчата в тонких блузках , військові , матроси , пани в капелюхах і пари , що трималися за руки . Біля кожного кіно стояв натовп . Вітрини блищали шовком , золотом і дорогими цигарками . « Картинки дивляться » , — гірко думав Степан , і в ньому росла ненависть до цієї веселої юрби . Йому хотілося , як чарівникові з казки , накликати на це місто грім . Але на розі вулиці Свердлова він побачив трамвай , що повільно піднімався вгору . І рівні лінії вулиці раптом здалися йому гарними . Потім він підвів очі до неба й побачив місяць , той самий , що світив йому в селі . І злість минула , бо він зрозумів , що місто треба не ненавидіти , а здобути . Тисячі таких хлопців приходять сюди з сіл , живуть у льохах і хлівах , голодують , але вчаться . Вони змінять це місто . На письмовому іспиті Степан писав про спілку міста й села . Цю тему він знав добре , бо багато разів говорив про неї в селі . Увечері він пішов до Надійки , яка жила з двома землячками в старій хатці біля Критого ринку . Тиха Ганнуся вчилася на курсах шиття , а Нюся вивчала друкарську машинку й шукала собі вигідного нареченого . У кімнаті було людно , бо в дівчат сиділо троє хлопців : Левко й два їхні кавалери . Ганнусин хлопець Яша любив сміятися з усіх і щипати свою дівчину . Нюсин кавалер працював інструктором у клубі й говорив дуже поважно , особливо про партію . Він казав , що робітники не хочуть слухати лекції українською , і тому з українською мовою важко .
Indietro Pagina 3 di 14 Pagina 3 di 14 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
