Salta il testo dell’articolo
Степан не стерпів і сказав , що товариш помиляється , бо українізація повинна зміцнити спілку міста й села . Але Яша голосно зареготав , глянув на Степана й Надійку й спитав , чи й у них теж спілка . Надійка почервоніла , а Степан замовк і більше вже нічого не казав . Він був голодний , але не хотів їсти за чужий кошт . Невже це і є молоде село , що мусить здобути місто ? Посади , жарти , горілка й більше нічого ? Потім Ганнуся тонким голосом почала пісню « Повій , вітре , на Вкраїну » . Усі її підхопили . Навіть Яша співав гарним тенором , який дивно жив у його горлі . Тільки Степан не вмів співати й був тут зайвим і чужим . Але Надійка весь вечір дивилася на нього сумними закоханими очима , і він це бачив . — Завтра прийду , — сказав він їй на прощання . — Приходь , — тихо сказала вона , і її « ти » сповнило його серце теплом . IV . Кухня на Нижньому Валу — Добре . Дуже добре , — сказав сивий професор , і іспит було складено . Степан знав більше за всіх інших вступників , бо три роки готувався до цього дня . Він віддавав учителеві останнє борошно , ночами сидів над книжками біля каганця . А товариші в селі сміялися з нього . І от мету досягнуто , але справжньої радості хлопець чомусь не відчув , тільки дивну порожнечу . Надійка теж склала іспит до свого технікуму й весело казала , як ледве не провалилася з політграмоти . Екзаменатор спитав її , хто в нас голова уряду , а вона з переляку сказала : « Чубатий ! » Усі так і лягли від сміху , бо всі знали , що його прізвище Чубар . Увечері вони гуляли на Володимирській гірці , де внизу темнів Дніпро , а на Трухановому острові горіли вогні . Раптом Надійка спитала , чи любить він її . Степан тихо сказав , що любить . Він обійняв її , і вона довго стояла , притулившись головою до його плеча , і тремтіла від вітру з річки . Вранці Степан проводжав її на пристані , бо Надійка їхала додому по речі й харчі . Вона повезла від нього листа до сільського товариша Семена . У листі Степан докладно питав про сільбуд , про бібліотеку на дві тисячі томів і про плакати для червоного кутка . Але в душі він уже не хотів вертатися в село навіть на кілька днів . Цілий тиждень хлопець ходив по Києву зі старим планом міста , який дав йому Левко . Він бачив Лавру й темні печери , Аскольдову могилу , Софію й Золоті ворота . Ходив на великі базари , у Ботанічний сад і в музеї . Від багатьох пам’ятників на плані лишилися тільки камені , де вони колись стояли . Лише Богдан Хмельницький , як і раніше , сидів на коні й показував булавою на північ . Увечері Степан купався в Дніпрі , їв сало з хлібом і курив біля свого сараю . Щовечора на ганок виходив той самий тихий юнак , але підійти до нього Степан не смів . Одного вечора до нього підійшов сам Гнідий і сів поруч на колоду . Він спитав , чи знайшов Степан собі квартиру . Хлопець сказав , що через тиждень одержить стипендію й вибереться . Тоді хазяїн дав йому іншу раду . Хай Степан спить у кухні , де є ліжко , і має обід , сніданок і вечерю . За це він доглядатиме корів , носитиме воду з крана в хату й рубатиме дрова . Степан подумав лише для поваги , бо думати тут не було чого : стипендія лишатиметься на одяг і книжки . Він поважно сказав , що тоді залишиться . Через півгодини він уже жив у невеликій кухні , де над ліжком цокав дешевий дерев’яний годинник . Хазяйка назвалася Тамарою Василівною й дала йому гасову лампу , склянку молока , хліба й шматок печені . Після голих дошок матрац здався хлопцеві царською периною , і він спав як убитий .
Indietro Pagina 4 di 14 Pagina 4 di 14 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
