Salta il testo dell’articolo
V . Бритва У неділю Надійка повернулася , але в дівчат знову сиділи Яша й інструктор , тож поговорити не було як . Яша сказав , що сьогодні в Національній бібліотеці буде літературний вечір . Він обіцяв , що там можна досхочу посміятися , бо виступають такі чудаки , що деякі вже й з вусами . Надійка хотіла лишитися з Степаном , але всі пішли . Яша навмисне сів між ними . У залі спереду на стільцях сиділи важливі люди , а ззаду на лавках — студенти . Автори за столом курили , писали одне одному записки й робили натхненні обличчя . Яша показав йому чорнявого молодика в сірій сорочці й сказав , що це поет Вигорський , який пише непогані вірші . Степан упізнав того , хто сміявся з нього того дня . Він дивився на цих людей і заздрив їм . Їх знають на прізвище , а їхні книжки стоять у бібліотеках . Навіть у його сільбуді була книжка Вигорського з печаткою , яку поставив сам Степан . Чому не він сидить там , за столом ? Потім почалася суперечка . Найкраще говорив чоловік у пенсне , що сипав цитатами різними мовами . Яша не повірив , що Степан не знає Михайла Світозарова , найголовнішого критика . Додому Степан ішов з однією думкою : він теж буде писати . Тему він уже мав , бо вирішив написати про свою стару бритву . Тисяча дев’ятсот дев’ятнадцятого року білі спіймали його в полі . Черкес мав повести його в село , щоб перевірити , чи він справді звідти . По дорозі Степан віддав йому свою бритву , і той його відпустив . А через тиждень повстанці розбили білих . Серед поля Степан побачив мертвого черкеса й забрав у нього свою бритву . У творі бритва переходила від царського офіцера до інших власників . А в кінці назавжди поверталася до червоного повстанця . Так історія бритви ставала історією війни . До пів на третю ночі Степан писав при лампі , а потім заснув кам’яним сном . Вранці він ще раз прочитав свій твір і був дуже задоволений , бо вийшло глибоко й розумно . Треба було тільки його підписати . Своє прізвище хлопець любив , але ім’я Степан було йому надто простим і грубим . Тоді він змінив одну літеру й наголос , і так Степан став Стефаном Радченком . Хто перший має почути цей твір ? Звичайно , великий критик Світозаров , що так гарно говорив учора ! За гривеник Степан дізнався в бюро його адресу й пішов туди , ніби до лікаря . Двері відкрила жінка в халаті й повела його темним коридором . — Міша , до тебе хтось . Критик сидів за столом серед книжок і довго писав , не підводячи голови . Коли Степан нарешті сказав , що написав оповідання , той скривився й відповів , що йому ніколи , бо він зайнятий . Потім повторив це ще раз , по складах , ніби малому : « Я за - йня - тий » . Хлопець глухо сказав « до побачення » й пішов незнайомими вулицями , ледве стримуючи лють . Його ніколи ще так не принижували . У сквері біля Золотих воріт він сів на лавку , дістав рукопис і порвав його на шматки . — Будь ти прокляте , — сказав він .
Indietro Pagina 5 di 14 Pagina 5 di 14 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
