Salta il testo dell’articolo
— Нічого й річе ́ й дурно тратить , — думає собі . — Тут , бачу , довго хтось поравсь , а не хто більш , як отії проклятії комишники ! Бач , яку старовину розворушено ! Тоді ж і Бог благословив против гордих дуків та беззаконної шляхти ставати ; а тепер Іванець для своєї кори ́ сти роздуває старе огнище . Темний люд закарбував собі в голові „ карма ́ зини ” та „ нашийники ” , так тепер тільки тюкни , він по готовому сліду безумнії речі й городить , сам себе возмуща ́ є , а лукавий Іванець тимчасом до свого добирається ! Велика буде милость Божа , як ми його подужаємо ! ГЛАВА ДЕСЯТА . Другого дня , на заході сонця , збли ́ жились наші подорожні до Гвинтовчиного хутора , що стояв трохи у боку ́ од Ніженя , серед гарної дубової та липової пущі . Проїжджаючи мимо ковалеву хату ( у пущі жив коваль хуторськи ́ й ) , тільки - що Шрам одрізнивсь од своїх , щоб поспитати , чи дома пан Гвинтовка , як із дверей мов лихий пхнув жінку , трохи коневі під ноги не сунулась ; а за нею з макогоном вискочив з хати чоловік . — Уже ж , — каже , — я тобі дам за ці пісні ́ ! Добравсь тепер я до тебе ! Бачить жінка , що нікуди втікати , давай круг Шрамового коня бігати . — Ось , — каже , — лихо велике ! Хіба нельзя вже й заспівати : Ой ти , старий дідуга ́ , Ізогнувся як дуга ́ , А я , молоденька , Гуляти раденька … ? Чоловік справді вже був сивий , а жінка чорноброва й молоденька . — Ось постой , — каже , — суча дочко , дай мені тебе за космаки піймати ; я тобі покажу ́ свою старість ! . . Смійся , смійся ! Засмієшся ти в мене на ку ́ тні ! . . Морга ́ й , морга ́ й ! Ось як моргну ́ тебе , то й ногами вкриєшся ! Та й давай гасати за нею круг Шрамового коня . А вона : — Оддиш бо трохи , Остапе ! Бач , як засіпся ! А я тобі заспіваю другої , коли ції ́ не вподобав . Та й заспівала , танцюючи кругом та плещучи в долоні : Коли б мені або так або сяк , Коли б мені запорозький козак . То б він мене сюди - туди повернув , То б він мене до серденька пригорнув ! — Е , так о ́ н якої ще ! — закричав чоловік . — Уже ж тепер від мене не влизне ́ ш ! То - то я бачу , що запорожці щось дуже часто заходять до тебе , суки , води напиться ! А в їх не вода на думці ! Та й почав ізнов ганятись за жінкою . А вона бігає круг Шрамового коня та ще більш його дратує . — Згиньте ви к нечистому ! — каже Шрам , — дайте мені проїхати ! — Де ж мені , пан - отче , дітись ? — каже жінка . — Він мене вб'є , як наздожене . Тут хоч дурний , та такий злий , як собака . — Сором тобі , — сказав тоді Шрам чоловікові , — сором тобі із сивими уси ́ ма та блазнем себе являти ! Коваль тоді розшоло ́ пав , перед ким він єсть , уклонивсь пан - отцеві та й потяг у хату , піймавши о ́ близня . Тільки на порозі ще посваривсь макогоном на жінку , а вона йому , регочучи , показала дулю . — Чи дома пан осаул полковий ? — поспитав у неї Шрам . — Та дома ! — каже . — Там усе з запорожцями бенкетує . — Як ? Гвинтовка з запорожцями ? — А чому ж пан - отче ? Хіба не знаєте , що запорожці тепер перші люди у світі ? Кажуть , подарував їм цар усю Україну . — Щоб ти окаменіла , як Лотова жінка , за такі речі ! — крикнув з досади Шрам , та скоріш і поїхав од неї .
Indietro Pagina 51 di 106 Pagina 51 di 106 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
