Salta il testo dell’articolo
— Пфу ! — аж плюнув з досади запорожець . — Ти йому образи ́ , а він тобі луб'я ! Голодній кумі хліб на умі . Згинь ти з своїми бабами ! Доволі чоловікові і без них смутку . — Ну , а куди ж би тебе ще тягнуло серце ? — каже Петро . — Куди б воно мене тягнуло ! — каже запорожець , та й здихнув так важко , що Петро аж усміхнувсь : думав — яка вже нова вигадка . А Кирило Тур мов і не чує його сміху ; смутно похилив голову , ніби й забув за товариша , та й почав собі читати на пам'ять із Єремії ( Петро слухаючи аж здивувавсь ) . „ Чрево моє , чрево моє болить мені , смущається душа моя , терзається серце моє . Не умолчу , яко глас труби усли ́ шала душа моя , вопль рати і біди . Доколі зріти і ́ мам біжащих , слишащ глас трубний ? Понеже вожді людей моїх синове буйнії суть і безумнії ; мудрі суть , єже творити злая ; благо же творити не познаша … ” — Ух ! — каже здрігнувшись . — Братіку , мені не зна ́ ть що показалось … Проклятий прочухан зачинає кидать мене в трясцю . Та ось і моя хата . Засну , так усе минеться . Приїжджають до хати , а назустріч їм вибігають мати і сестра Кирилова . Як же то зраділи сердечнії , то й розказати не можна ! Одна бере за поводи коня , друга тягне запорожця з сідла , а він тільки всміхається . — Бачте ? — каже . — Я вам казав , що нічого журитись ! Та вже , ма ́ буть , вас так Бог создав , щоб усе киснути . Хочуть його обнять , а він руками їх одпихає : — Ні вже , — каже , — цього не буде . І так братчики трохи не прогнали з куріня ́ , що провонявсь , кажуть , бабою . А Петру шепче : — Тепер мені так до обнімання , як грішнику до гарячої сковороди ́ . Хотів Петро зараз іти додому , так Кирило запросив на чарку горілки ; та й стара неня і сестра Кирилова кла ́ няючись просили , щоб хоч заглянув у хату . — Ну , пані - матко ! — каже Кирило Тур : — давай же нам тепер такої горілки , щоб і сам диявол зайшов у голову ! Та давай цілу боклагу ; таким лицаря ́ м , як ми , пляшки й на одного мало . Як же внесли з комори горілки , Кирило Тур , замість щоб шанувати гостя , узяв боклагу та й почав цмулити з неї як воду . Мати , бо ́ ячись , щоб він не перепивсь , хотіла однять боклагу , а він : — Геть , мамо , геть ! Чоловік не скотина , більш ведра не вип'є . І почав цму ́ лити , поки , знемігшись , упав без пам'яті на землю . Усі стривожились , а один Петро тільки знав , що цьому за причина . Він поміг жінкам піднять Кирила Тура з землі і положити на перину ; далі попрощавсь і пішов до Гвинтовчиного хутора , міркуючи про все , що чув і бачив . ГЛАВА ТРИНАДЦЯТА . Тимчасом Шрам паволо ́ цький , занедбавши свою старість , поспішав , мов простий гоне ́ ць , до Бату ́ рина . Сонце ще не вирізалось із - за левад , як переїхав він Ніжень ; іще тільки деколи просвічувало скрізь берези . Іще народ і до череди не виго ́ нив . Шрам і рад , що ніхто його не бачив , бо в ту смутну годину інший опияка не побоявсь би вхопи ́ ть і попового коня за поводи ́ , питаючи , чия сторона . Як ось чує над шля ́ хом у гаю ́ гомін . Одні кричать : — На шаблях ! А другі : — На пістолях !
Indietro Pagina 74 di 106 Pagina 74 di 106 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
