Salta il testo dell’articolo
— Та по правді сказавши , бгате , я й не хочу . Добре й під Ніженем огрілись . Ось до якого часу блукаю не обідавши . А бідолаха Сомко ́ ! Що ́ то він тепер ? — Ну , їдь же собі обідати , — каже Шрам , — нам ніколи . Прощай ! — Прощайте й ви , бгатці ! Та заїздіть , упоравшись , у Хмари ́ ще : вдаримо , може , ще раз лихом об землю . — Ні вже ! — одвіту ́ є Шрам . — Тепер про нас хіба тільки почуєш . Прощай навіки ! Та й обнялись обоє перш із Череванем , а потім і з Василем Невольником . Петро щиро стиснув Череваня прощаючись ; а той — мов догадавсь , та й каже : — Ой , бгатіку ! чи не лучче б було , якби не ганялись за гетьманами ? З тим і роз'їхались . Шрам повернув на Козелецький шлях ; Черевань із Василем Невольником вернувсь до своякового хутора . Василь Невольник утирав рукавом сльози . ГЛАВА ШІСТНАДЦЯТА . А Брюховецький тимчасом бенкетував у Ніжені . У ту бо нещасливу годину справді так лучилось , як мовив Галка : „ Де кричать , а де співають ; де кров іллють , а де горілку п'ють ” . Коло Брюховецького сидить за столом князь Ґаґін із думними дяками , — люди поважні , що не з гайдамаками б їм бенкетувати : так отже золото того наробило , що безбожний харцизяка став їм у повазі , а щира душа мусить погибати ! За золото не звонтпили ошукати свого царя , що дав їм у всьому віру ; не звонтпили через того Іванця наготовити кривавих буч своїм землякам із нашим безталанним людом . Хто ж бо того не знає , скільки опісля розлито на Україні крови через Іванцеве лукавство та через неситу хтивость московських воєвод ? Гуляє князь Ґаґін із Брюховецьким , ісповняють червоним вином кубки , бенкетують на людське ́ безголов'я . Скрізь , і в світлицях у Колодія , і на подвір'ї , сидить поза столами городова ́ козацька старшина з запорожцями ; усе то тії , що нишком поякшались із низовця ́ ми та , ради свого панства , запродали Сомка Іванцеві . Невірні душі ! Тепер уже іншому й трунок не лізе в пельку , іншому так тяжко , як тому Іуді ; та вже нема вороття ́ — треба брататься з розбишаками ! А тії окаяннії сидять за столами в чужих карма ́ зинах , що де на яких і не сходяться , п'ють горілку як воду , хва ́ ляться такими добрими вчинками , що аж мороз іде поза спиною ; крик , галас зчинили несказа ́ нний . Дивується князь , поглядаючи на таку компанію , і питається в гетьмана : — Чи в вас у Січі , знай , так бушують на бенкетах ? А один бурлака перебив гетьмана та й каже : В нас , князю , у Січі то і норов , хто Отченаш знає ; Як , уранці вставши , вмиється , то чарки шукає . Чи чарка то , чи ківш буде , не глядить переміни , — Гладко п'ють , як з лука б'ють , до ночної тіні . Як же почали ́ розхапувати по кишенях міщанське добро , то князь і собі звонтпив , щоб його ще гірш , ніж на раді , не потрутили ; та , скінчивши обід , зараз і попрощавсь із новим гетьманом . Брюховецький провів його аж за ворота . Провів кня ́ зя за ворота , аж тут йому назустріч двоє дідів січових , — ведуть за шияку якогось сіромаху братчика . Так як от часом двоє вовків попадуть під селом необачну свиню та , взявши з обох боків за уші , ведуть у пущу на розправу : так тії діди вели бідолаху запорожця через базар , позираючи грізно з - під сивої щітини . — Де це ви , батьки , блукали , що й не обідали вкупі ? — питає Іванець .
Indietro Pagina 93 di 106 Pagina 93 di 106 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
