Salta il testo dell’articolo
— Чи бачиш ти , Петре , коло стані , при самій землі віконце ? Там сидить у мене вельможний Сомко ́ , що гордував колись усіма , і не було йому рі ́ вні на всьому світі . Як тобі здається це диво ? — Диво велике , — каже Петро Сердюк , — ні ́ чого сказати . — Служить вам добре фортуна , пане гетьма ́ не . — Отже я розкажу тобі щось іще дивніше . Ось слухай лишень , братіку , який мені сон сьогодні передсвітом снився . Здається , йшов я п'яний додому , от до цього будинка , і прийшов , і ліг спати , і виспавсь , і проснувсь ранком , — проснувсь , аж мені кажуть , що вночі чудо велике створилось : Сомко ́ ві миш голову одкусила ! Як тобі здається , Петре ? Проти чого цей сон мені приснився ? Коли б ти мені цей сон одгадав , знав би я , як тобі оддячити . Загадавсь козак , далі , помовчавши , й каже : — Що ́ ж , пане гетьмане , себто проти того , щоб запорожець перекинувсь пацюком ? Обняв Іванець Петра Сердюка за ці слова . Далі , ввійшовши до світлиці , зняв з руки щирозлотий перстень та й каже : — Оця каблучка всякого переверне в такого пацюка , що пробереться хоч крізь дванадцятеро дверей , куди треба . Візьми , надінь , ніде тебе не зупинять . Що ́ ж ти одступаєш , наче од лихого зілля ? — Того одступаю , — каже Сердюк Петро , — що , хоч низо ́ вець на всяке характерство здатен , та за таке ще зроду в нас ніхто не бравсь . Прощай , пане гетьмане ! Може , з хмелем і твій сон пройде . Оставсь Брюховецький як остуджений . — Е , — каже , — так , мабуть , правда цьому , що , кажуть , зроду , звіку козак не був і не буде катом ! — і почав ходить по світлиці . Походив , походив . — Чорт знає які , — каже , — забобони ! Буцім не все один біс , чи задавити яку погань на раді , чи шпирну ́ ти ножем під бік у глибці ! Ще поміркував трохи , ходячи . — Мабуть , — каже , — що не все одно ! . . Чом же ось я сам не піду з їм розправитись ! . . Поки Сомко ́ був Сомко ́ м , я ставав на йо ́ го смі ́ ливо , а тепер мене якийсь острах бере … Знов почав походжати мовчки . — Ка - зна як доля чоловіка воро ́ чає ! — каже собі . — Ма ́ буть , сам лихий мені помагає … А лучче б нічого цього не було … Ой , батьку Богдане ! Не пізнав би ти тепер свого Іванця ! . . Ворог ! . . І звідки нечистий утелющив мені ворога ! . . А вже тепер шкода ́ зупинятись … вивернеться … добре , що поборов … Два коти в одному мішку не помиряться … Чом же оце нема в мене сили до закінча ́ ння ? Була сила світ на свій лад повернути , а тепер ось шпирну ́ ть ворога ножем бою ́ сь … Що ́ ж , як на Москві зроблять не по - нашому ? . . Гроші грошима , бояри боярами , а цар зробить , як схоче … ГЛАВА СІМНАДЦЯТА . Мізкує собі ледачий Іванець , ходячи по світлиці , аж ось увійшов вартовий : — Якийсь чоловік має про негайне діло ясновельможного сповістити . Дозволив гетьман позвать перед себе . Увійшло якесь опудало . На голову насунув кобеняк , тільки очі видно , а сам у широкій семрязі ; на спині чима ́ лий горб . Брюховецький сам не знав , чого злякавсь : так уже грішна душа його тривожилась . — Хто ти такий ? — Той , кого тобі треба . У Йванця пішов мороз поза спиною . — Кого ж , — каже , — мені треба ?
Indietro Pagina 97 di 106 Pagina 97 di 106 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
