Salta il testo dell’articolo
ГЛАВА ДРУГА . Скоро ввійшов ото Шрам у пасіку , іще не помоливсь і святому Зосимові , що стоїть по пасіках , як слухає — у Череваня щось іграє . — Е , та це в вас і бандура ! — І бандура , — каже Василь Невольник , — та ще чия бандура ! — Так це в вас божий чоловік ? — спитав тоді Шрам . — А то хто ж би так заграв у бандуру ? Такого кобзаря не було , та , може , вже й не буде між козацтвом . Ідуть вони , аж бандура заговорила голосніше . Оддалеки ́ — так наче сама з собою розмовляла , а тут і голос почав підтягувати до неї . Гляне Шрам , аж сидять на траві під липою і божий чоловік і Черевань , а перед ними стоїть по ́ лудень . Звався божим чоловіком сліпий старець - кобзар . Темний він був на очі , а ходив без поводиря ; у латаній свитині і без чобіт , а грошей носив повні кишені . Що ́ ж він робив із тими грішми ? — Викупляв невольників із неволі . Іще ж до того знав він лічить усякі болісті і замовлять усякі рани . Може , він помагав своїми молитвами над недужим , а , може , і своїми пісня ́ ми ; бо в його пісня лилась як чари , що слухає чоловік і не наслухається . За теє то за все поважали його козаки , як батька ; і хоч би , здається , попросив у кого останню свитину з плечей на викуп невольника , то й ту б йому оддав усякий . Тепер він розпочав смутную думу про Хмельницького , як умирав козацький батько : „ Ой настала жаль - туга та по всій Україні … ” Не один козак гірко плакав од ції ́ думи , а Черевань тільки похитувавсь , гла ́ дячи черево ; а щоки — як кавуни : сміявсь од щирого серця . Така була в його вдача . Полковник Шрам , сто ́ ячи за деревом , дививсь на їх обох . Давно вже він не бачив свого смішливого приятеля , і хоч би кришечку перемінився Черевань ; тільки лисина почала наче більш вилискуватись . А в божого чоловіка довга , до самого пояса борода , іще краще процвіла ́ сідинами ; а на виду ́ дідусь просіяв якимсь світом . Співаючи пісню , од серця голосить і до плачу доводить , а сам підведе вгору очі , наче бачить таке , чого видющий зроду не побачить . Слухав його Шрам довго , а далі вийшов ізза дерева та й став навпротив Череваня . Як схопиться мій Черевань : — Бгатіку ! — каже ( бо трохи картавив ) , — чи це ти сам , чи це твоя душа прилетіла послухати божого чоловіка ? Та й обнявсь і поцілувавсь із Шрамом , як із рідним братом . Божий чоловік і собі простяг руки , як зачув Шрамів голос . Зрадів дідусь , що аж усміхавсь . — Бувай же , — каже , — здоров , пан - отче і пане полковнику ! Чули й ми , як Госпо ́ дь наустив тебе взятись ізнов за козакування . А Василь Невольник , стоячи коло них , собі радується , похитуючи головою . — Боже , — каже , — правий , Боже правий , єсть же на світі такі люди ! — Яким же , бгате , оце случаєм ? — питає зараз Черевань . Шрам одвітува ́ в , що на прощу до Києва , та й спитав сам у божого чоловіка : — А тебе ж , діду , звідки і куди Господь несе ? — В мене , — каже , — одна дорога по всьому світу . Блаженні милостивії , яко тії помилувані будуть … — Так , батьку мій ! Так , мій добродію ! — перебив йому Василь Невольник . — Нехай на тебе так Господь оглянеться , як ти на мене оглянувся ! Три годи , як три дні , промучивсь я в проклятій неволі , на турецькій ка ́ торзі , на тих безбожних ґалерах ; не думав уже вбачати святоруського берега . А ти виспівав за мене сто золотих червоних ; от я ізнов між хрищеним миром , ізнов почув козацькую мову !
Indietro Pagina 5 di 106 Pagina 5 di 106 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
