Salta il testo dell’articolo
ГЛАВА ТРЕТЯ . Заглянув Черевань у пекарню : — Е , — каже , — та це ж ти мені й жениха привів , пане бгате ! ( А в пекарні давно вже сидів Петро Шраменко , розмовляючи з Череванихою і з її дочкою , Лесею ) . — Бач , як у їх ве ́ село , не так , як у нас . Щебечуть , наче горобці . Що ́ то за милий вік молодецький ! Веди ж , Василю , гостей у світлицю , а я поздоровкаюсь із молодим Шраменям . Світлиця в Череваня була така ж , як і тепер буває в якого заможного козака ( що ще то за луччих часів дід або батько збудував ) . Сволок гарний , дубовий , штучно покарбований ; і слова з Святого Письма вирізані ; вирізано , і хто світлицю збудував , і якого року . І лавки були хороші , липові , із спинками , та ще й килимцями позастилані . І стіл , і божник із шитим рушником округи , і все так було , як і тепер по добрих людях ведеться . Одно тільки диво було в Череваня , таке , що вже тепер ніде не зу ́ здриш . Кругом стіни полиці , а на тих полицях срібні , золоті і кришталеві кубки , коновки , пляшки , таці і всяка посудина , що то на войні поздобувано . Як напали козаки шляхетськії двори і княжецькії замки , то все те мішками вино ́ сили . Так то Бог тоді погодив козацтву , що тії вельможнії каштеляни і старости , пишнії , несказа ́ нно горді , що гукали на гайдуків , си ́ дя із цими кубками та конвами поза столами , пішли в неволю до Криму , або полягли головою в полі , а їх кубки стоять у козака в світлиці . Іще ж по стінах висять і їх шаблі , пищалі , під сріблом , старосвітські сагайдаки татарськії , шитії золотом ронди , німецькі гаркебузи , сталеві сорочки , шапки - мисюрки , що вкриє тебе залізною сіткою , і ніяка шабля не візьме . Отже ніщо теє не оборонило ляхів і недоляшків ! Допекли козакам і поспільству до са ́ мого серця . То от тепер і тії луки , і тії шаблі , і вся та зброя сіяє не в одного Череваня в світлиці , і веселить козацькі очі . Тільки ж Петру , Шрамовому синові , здалось найкраще у пекарні , хоч там не було ні шабель , ні сагайдаків , а тільки самі квітки та запашнії зілля за образами й поза сволоком , а на столі лежав ясний та високий хліб . Так Леся ж усе скрашала собою так , що вже справді годилось би сказати : „ У хаті в її , як у віночку ; хліб випечний , як сонце ; сама сидить , як квіточка ” . І розговоривсь із нею Петро , як брат із сестрою . А сама Череваниха була пані ввічлива : знала , як до кого з речами обернутись . Так моєму ́ козакові луччої компанії було й не треба : тут би він і засів на ввесь вечір , дивлячись на чорні дівоцькі брови та на шиті рука ́ ва . Як ось і лізе Черевань , сопучи , через поріг . Уваливсь у хату , та розставивши руки , до його : — А бгатіку ! — і почав цілуватись . — Ну , — каже , — бгате , не вниз ідеш , а вгору . То був козак над козаками , а тепер іще став кращий ! . . Меласю ! — обернувсь до жінки , — от нам зятьок ! Лесю , от жених тобі під пару , так , так ! Га - га - га ! Бач , бгате , який я чоловік ? Сам набиваюсь із своїм добром . Так не бере ж бо ніхто , та й годі ! Ходімо , бгате , в світлицю ; нехай вони тут собі пораються . Жіноча річ коло печі , а нам , козакам , чарка та шабля .
Indietro Pagina 9 di 106 Pagina 9 di 106 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
