Salta il testo dell’articolo
Тут запорожці знов ізчезли , як мара . Мати й дочка думали , що в їх ісправді щось недобре на думці ; а Василь Невольник похитав головою , та й каже : — Що ́ за любий народ оці братчики ! Ох , був і я колись таким вига ́ дником , поки літа не приборкали та проклята неволя не примучила ! Гасав і я , як божевільний по степах за каба ́ рдою ; вигадував і я усякі вигадки ; знали й мене у города ́ х і на степах , знали мене шинкарі й музики , знали пани й мужики , знало лицарство й хлібороби ! — Ще я не таке скажу тобі ! — гукнув як із бочки запорожець . — Було б з тебе й цього ! — одвітува ́ в другий , — якби почув батько Пугач , одбив би він у тебе хутко до баб охоту ! — Ні , таки справді , Богдане . Який враг шуткуватиме , як увіп'ються чорні брови , наче п'явки , у душу ? Хоч так , хоч сяк , а дівчина буде моя ! Чи знаєш , що ? — А що ́ ? — Подивиться б , що ́ там у вас за гори ! — Отакої ! — Такої , брате ! Нехай не дурно запрошував ти мене до своїх , воювати турка . Коли хоч , ухопимо „ дівойку ” , та й гайда в Чорну Го ́ ру ! — І ти оце поправді говориш ? — Так поправді , як я Кирило Тур , а ти Богдан Чорногор . З такою дівкою за сідлом помчався б я хоч ік чорту в зуби , не то до чорногорців . Отак тії ка ́ верзники змовлялись уочевидьки на ґвалтовний учинок , і ніхто не розібрав би , що ́ справді в їх на думці . Шалений був народ ! Усе йому дурниця : чи жить , чи вмерти — йому байдуже ; що людям плач , те йому іграшка . Тим то Череваниха й боялась , щоб лукавий не підкусив пали ́ вод на яку пакость . Аж ось стали наздогнать своїх . Запорожці бачать тоді , що ба ! та й зникли з очей , як той сон , що чоловік жахається , мучиться , коли ж гляне , аж і нема нічого . ГЛАВА ШОСТА . Хто б то мав таке слово пишне та красне , щоб так як на картині змалював той манастир Печерський ? Щоб хто й не був ізроду в Києві , так щоб і той , читаючи , мов бачив на свої очі тії муровані огради , ту височенну дзвіницю , тії церкви під золотом та під скульптурою ? Це ж то воно так тепер ; а років двісті назад треба було слова тихого , понурого , щоб розказати , як тоді знахо ́ дивсь манастир Печерський . Далось і йому взнаки Бати ́ йовське лихоліття . „ Велика церква ” , що прописана в літописах „ небеси подобною ” , зруйнована була по вікна . Хоч же князь Оле ́ лькович Симеон підняв її знов із руїн , тільки далеко їй було до стародавньої ліпоти ́ . Не було ні срібла , ні золота , що тепер сіяє на Лаврі всюди ; усе було тоді убо ́ генько . Е , та були скрізь по стінах у Великій церкві помальовані князі , гетьмани , воєводи благочестивії , що тую церкву боронили й підпирали . Тепер би дорого дали ми , щоб їх узріти ! А внизу поуз стін скрізь були надгробки тих великих людей , того рицарства православного . І того нічого вже немає ! . .
Indietro Pagina 24 di 106 Pagina 24 di 106 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
