Salta il testo dell’articolo
— Що ́ ж , добули ́ ? — Добули ́ , вражі діти ; вернулись із добрим ме ́ рином . Здивувались ми тоді з козаками . Як же й не здивуватись , що в самих коні потомлені , а жеребця такого доскочили , що так і йграє на по ́ воді ? — Еге ! Знай наших ! Наш брат не спроста ́ воює : часом низовець і чортом орудує . Так говорив Кирило Тур , розгладжуючи уси і поглядаючи на всю компанію ; а очі такі лукаві , що разом , здається , й щиро говорить , разом і морочить . — Та і в мене самого , — каже Шрам , — така думка , що тут без нечистої сили не обійшлось . Питаю : „ Як ви доскочили такого огира ? ” — „ Нам теє знати , батьку . Сідай та їдь собі з Богом : ляхи не за горою ; ча ́ сом жах у їх проходить швидче од похмілля ” . — Ага ! У нас та ́ к ! — каже Кирило Тур ; — наші не кудкудахчуть , ізнісши яє ́ чко . А воно було о ́ сь як . Припустили братчики за ляхами ; а ляхи огле ́ ділись , що їх женеться жменя , та й зупинились . Поки ж вони до мушкетів , а отаман приціливсь , та й влучив їх ротмістрові якраз міжи ́ очі . Ляхи тоді врозтіч ! А я за коня … чи то пак отаман за коня ! . . — Що ́ за вража мати ! — каже тоді Шрам , протираючи очі . — Та це ж ти , бачу , сам і отаман ? Запорожець тоді в регіт . — Ага , — каже , — пане полковнику ! Так то ти шануєш давніх приятелів ? — Ну , вибачай , братіку , — каже Шрам , обнявши його . — Чи не розкололи ляхи мені голови шаблями та келепами : щось не держиться в їй пам'ять ! — А що ́ ж оце ми так заговорились ? — озвавсь Сомко . — Давно пора по чарці , та й за стіл ! — От бгатці , розумна річ , так - так ! — каже Черевань . — Я так отощав , не ївши зранку , що й радуватись не здужаю . Випив Кирило Тур горілки , та й каже : — Уже ж , пане ясновельможний , не остав твоєю ласкою і мого побратима . — Не оставим , — каже Сомко . — Я знаю , що він шаблею воро ́ чає лучче , ніж язико ́ м . — Не дивуйсь , пане гетьмане , що він мовчить , наче води набрав у рот : він у мене з далекої землі , аж із Чорної Гори , — десь аж за венґрами . Тепер таки наломивсь балакати по - козацьки , а скоро прийшов до нас , то насмішив братчиків своєю мовою : усе тільки „ бре ” та „ море ” ! А добрий юнак , о , добрий ! Один хіба Кирило Тур йому в юнацтві рівня . Тим я нікого й не люблю так , як себе та його ! ГЛАВА СЬОМА . Сомко почав саджати госте ́ й своїх за довгий стіл . Шрама й Череваня посадив на по ́ куті , сам сів на хазяйському місці , кінець стола , а Череваниху й Лесю посадив на ослоні . Запорожець примостивсь на задньому кінці стола із своїм побратимом . Шрамовому Петрові прийшлось сидіти поруч із Лесею , хоч він би тепер рад був одгороди ́ тись од неї горами й морями . Що ́ там ні вигадував той запорожець , як там ні потішались гості із тих вигадок , він сидів за столом , наче в гаю . — Ну , скажи ж мені , пане отамане , — питає Сомко в Кирила Тура , — яким вітром занесло тебе в Київ ? — Самим святим , пане ясновельможний , — одвітува ́ в запорожець : — проводжаєм прощальника до Міжи ́ горського Спаса .
Indietro Pagina 29 di 106 Pagina 29 di 106 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
