Salta il testo dell’articolo
— Справді , — каже Шрам , — це золото , а не козак ! Пане отамане , — до Кирила Тура , — ходи сюди , дай я обніму тебе та поцілую ! — За ́ що це така ласка ? — Ходи , мені то вже знать , за ́ що ! Та й обняв і поцілував запорожця . — Да наградить же , — каже , — тебе Госпо ́ дь за твої рицарськії вчинки ! — Е , батьку ! — каже запорожець , — то ж іще дурниця , та так мене голубиш ; що ́ ж ти скажеш тоді , як укра ́ ду зпід поли в гетьмана молоду ? Черевань більш од усіх уподобав Кирила Тура ; усе реготав із його вигадок . — Враг мене візьми , — каже , — бгатці , коли я бачив такого жвавого молодця ́ ! Душа , а не запорожець ! Іди , бгатіку , й до мене , і я тебе поцілую ! — От добрі люди ! — каже Кирило Тур : — у їх кра ́ деш , а вони тебе цілують ! Їй - Богу , добрі люди ! Шкода ́ , що вже більш не побачимось ! У Чорну Го ́ ру ворон і кісток ваших не занесе . Ну , прощайте ж тепер , панове громада ! Дякуємо за хліб та за сіль ! Прощайте ! Час лагодитись у дорогу . І , виходячи з дверей , розпростер руки , та й каже : — Двері одмикайтесь , а люди не прокидайтесь ! Двері одмикайтесь , а люди не прокидайтесь ! — Що ́ за неподобна голова в цього Кирила Тура ! — сміючись каже Сомко . — Себто вже ворожить , характе ́ рствує ! ГЛАВА ВОСЬМА . Не довго в ніч гуляли наші козаки : поблизу святого міста гуляти довго не годилось . Іще не дійшло й до півночі , а вже всі давно спали . Хропли козаки на ввесь двір , од самої світлиці , де спочивав гетьман із Шрамом , та аж до стані ; там спав Василь Невольник при Череваневих конях . Інші лягли під чистим небом , і хоч уночі надво ́ рі було не душно , та тому черствому , гарячому людові байдуже було про холод . Здо ́ рово було гулякам надво ́ рі , як траві , що прив'яла вдень на сонці . Кругом по гаю щебечуть солов'ї , аж луна розлягається ; деколи й пу ́ гач скаже своє смутне „ пу ́ гу ! ” Козацьке сонце ви ́ соко підбилось уго ́ ру ; зорі вкрили все небо , як ризу . Не німе було козакові те небо , і місяць , і зорі : чи погляне на місяць , на його плями , чи погляне на зорі , то й серце і думка його розже ́ вріє , як од Божого слова . Чого на місяці тії плями ? Він знав , чого . То ще як Каїн убив Авеля , то Бог назнамена ́ в на місяці той гріх своєю рукою : „ Дивітеся ” , каже , „ люди : так як цей Каїн до віку вічного нестиме на пле ́ чах ме ́ ртве братнє тіло , так усякий душогубець носитиме до віку , до суду тяжкий гріх свій ” . А зорі ? — то людські душі . Як засне грішне тіло , добрі душі , покинувши землю , зносяться до Господа Бога , купаються , обмиваються у небесному світі , підслуха ́ ють , що говорять на небі ангели . Як же ча ́ сом покотиться по небу і погасне ясна зоря , козак перехриститься і помолиться за усопшую душу . Інші зорі щастять у йо ́ го на врожай , інші на скот , а Віз — чумацька щаслива зоря .
Indietro Pagina 36 di 106 Pagina 36 di 106 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
