Salta il testo dell’articolo
ГЛАВА ДЕВ'ЯТА . Чорногорець зараз кинувсь до свого побратима , а Леся до Петра . Забула , сердешна , на той час і стид і дівоцький сором : затулила йому хусткою глибоку рану , а сама так і впала на йо ́ го ; плаче , голосить , серденьком називає . Що ́ їй тепер і той ясний жених , і те гетьманство ? Гаряча кров б'є з рани в Петруся ́ , промочила хустку , обмиває їй руку . Якби воля , оддала ́ б тепер Леся душу , аби оборонить од смерти козака , що так щиро одважив за неї свою жизнь . Уже й Шрам із гетьманом , об'їхавши байрак , прискочили до того бойови ́ ща , а їй байдуже ; вона плаче , вона вбивається над своїм Петрусем . — Годі , доню ! — каже Шрам . — Слізьми рани не залічиш . Дай лиш ми перетягнем її поясом . Ще , може , не зовсім лихо . А Сомко , щоб помагати Шрамові , або лютувать на комишників , він , замість того , сам давай рятувать од смерти Кирила Тура . — Бідна , — каже , — Турова голово ! Я думав , ти тільки жартуєш ізо мною , по - давньому , аж тебе справді заморочив нечистий ! Лучче б мені до віку не женитись , ніж оце бачить тебе без пам'яті і гласу ! А проте йому й байдуже , що молода його розливається слізьми над іншим та взиває серденьком . — Не знаю , пане гетьмане , — каже Шрам , — яке в тебе й серце , щоб возитись коло цього собаки ! — А що ́ ж , батьку ? Хіба так оце його й покинути ? — Та нехай би пропадав ледащо , як заслужив ! — Ні , батьку , він не так думав , виручаючи з біди мою голову . — Виручаючи з біди голову ! А тепер трохи не згубив тобі молодої ! — Молода , батьку , знайшлась би й друга , а Кирила Тура другого не буде . Леся дослухалась до його мови . — Так от як він мене любить ! — подумала собі небога , і серце її навіки од Сомка одвернулось . Шрам тож посупивсь . Хоч і не сказав , та подумав : — Йому жаль січового розбишаки , а що мій Петро лежить без пам'яті , про те йому й байдуже . А Сомку не байдуже було й про Петра . Упоравшись коло запорожця , кинувсь і сюди . — Що ́ пан Петро ? Чи єсть надія ? — питає в Шрама . — Возьміть мою опанчу та припніть міждо коней . — Гляди вже , пане гетьмане , свого запорожця , — каже понуро Шрам , — а в пана Петра єсть батько . Та , знявши з себе рясу , і прип'яв до коней . Положили на рясу міждо двох ко ́ ней Петра та й повезли до подвір'я , придержуючи . — От де , синку , довелось мені колихати тебе у козацькій колисці ! — каже , йдучи позад йо ́ го , старий батько . — Не судив тобі Бог заквітчатись смертними ранами за Україну , а доскочив їх за чужу молоду ! Сомко хотів положити в таку колиску й Кирила Тура — не пожалував своєї саєто ́ вої опанчі , як тут де ні взялось двоє запорожців . Наскочили і зараз розпізнали , що ́ сталось ; не розпитували довго .
Indietro Pagina 43 di 106 Pagina 43 di 106 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
