Salta il testo dell’articolo
— Хіба ви , діду , на Селищу були , і там не злякались нічого ? — цікаво запитала весела Оришка . — Авжеж що був , а лякатись немає чого в великодну ніч . — казав Семен і помалу розповідав про все , почавши ще з тою , як він вчора задзвонив на діяніє , як бачив з дзвіниці , як на Селищу гроші синім полумям горіли і як він пішов на Селище , де був в саму північ і чув як дзвонили в землі дзвони та співали „ Христос Воскреснув “ … А потім , каже , як заметушились над гайдамацькою балкою гайдамацькі душі , як застогнали важко - важко , то тоді лиш моторошно стало . Його раз у раз перебивали запитаннями : І се справді так було ? І се все самі ви чули ? … Семен мусів божитися , що розповідає „ чисту правду “ : „ А хрест - же святий ! Присяйбогу , що так ! На що - ж мені старому брехати ? Я чесний старий чоловік , а що сам на свої вуха чув , те й вам кажу “ … Коли він скінчив оповідати , то парубок Олекса , якого рахували за розумнішого в селі , сказав : „ Так , се дуже гарна казка , але не всім вона сниться “ … І слідом за сим знов залунала пісня „ Ой горобчику , та горобчику , Скажи мені усю правдочку , Кому воля , кому неволя А дівонькам уся воленька — За хусточку та в барвіночок , За чобітки тай у таночок “ … І заплилися білі дівочі руки з мозолястими , міцними парубочими і всі разом стали весело гуляти в „ довгі лози “ … Як приголомшений стояв Семен сам один , бо , як видно , не таке цікаве було його о оповідання . Глянув як веселилася молодь , всміхнувся чогось сам до себе і почимчукував помалесеньку до дому . * * * Вечером , коли заходило сонце , сидючи на призьбі коло хати , Семен зібрав коло себе гурток дітей , оповідав їм свою пригоду . Діти уважно слухали , як - то прадіди свій Великдень справляли , про що гомоніли дзвони в землі , як стогнали та метушились над степом гайдамацькі души … Слухали , а самі так і горнулись від страху і цікавости до дідуся , а той теж радий , що було кому слухати , розповідав гаряче . Закінчуючи , він сказав „ А те , що я бачив гайдамацькі душі , то певне смерть моя скоро прийде за мною … Треба буде лаштуватися в дорогу “ … — Діду , чого - ж се вам вмірати , ось як я виросту , так теж гайдамакою стану , — наївно промовило мале хлоп'я . — Ні , моя дитинко , то вже як Бозя дасть , а зараз йдіть та лягайте краще собі спати , — сказав Семен , і випровадивши дітей , остався самотою . Довго ще сидів він , схиливши на груди голову , і прислухався до співу на селі . А пісні з вулиці єдналися з тим , що було в його грудях , — Слухаючи тих пісень , він закрив очі , і йому снилася великодна одправа , спів і дзвони і якийсь гомін … „ Перейди місяцю , перейди місяцю , Тай на нашу юлицю ; На наші юлиці , на наші юлиці Тай всі хлопці молодці “ — Громом розкочувались по селі . Дзвеніли срібними дзвіночками дівочі голоси , як бубни гули парубки , а на ставу , десь у вербах , кричали до непритомности свої пісні жаби , і , здавалось , все на землі движало і гуло . А Семен сидів на призьбі , низенько - низенько похилившись спав і чогось усьміхався . 1914 р . , 20 березоля . м . Житомир . „ Там , де козаки сплять “ … „ Ой , чого ти почорніло Зеленеє поле ? — Почорніло я од крови За вольную волю . Круг містечка Берестечка , На чотири милі Мене славні запорожці Своїм трупом вкрили “ …
Indietro Pagina 11 di 45 Pagina 11 di 45 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
