Salta il testo dell’articolo
І побита , замкнена в коморі , лежить на голому помості Галька ; до неї доносить дика вулиця Половецького якісь шматки пісень чудних та кривавих . Летєла пуля через гору , Да і прострєліла грудь бєлу мою … В піснях парубоцьких дівоцтво та заміжжя Гальчине біжить у степу темне та невиразне , як осіння ніч … Тоді глухо кашляє десь чорнобривий паровоз , кашляють колеса , а Галька одкашлює на помості кров і шепоче страшні слова : Однаково , чи там вмирати , чи тут , — однаково … Її очі світяться , горять , вона хоче підвестися і непритомна падає на засік з чужою пшеницею — і , прислухаючись до свого голосу , каже : — Уб'ю … Собачка гасить каганець , кладе на долівку подушку , поруч рушницю , і з лайкою виводить останні слова анкети : „ Для примєра сам спалив ікони “ перевертається на лівий бік , підсовує під голову рушницю і хоче заснути , але підводить голову і перед ним нерозгаданий стоїть після з'їзду Джемс : „ Для чого йому моя анкета ? Хіба може знову хоче посадити до „ дідової “ хати ? А він , здається , може ? “ Голова стомлено падає на крайок подушки і по хаті починає метушитись сонний горілчаний дух . Собачка спить . До хати Антона Радіоновича підходить забрьохана , сліпа осіння ніч , заглядає у вікно , сідає на причілку , коло собаки , і жде . МІСЯЧНИЙ СМІХ . — Слухай , плюнь на всю безконечно велику і малу філософію ! Серйозно , тобі це треба зробить … Очі Чубрієнка прижмурились ; тільки дві маленькі лінії заграли коло соковитого рота , а дим цигарки — іронічний , покручений — послався на губах , як кокетливий туман … — Кажеш , треба зрушити страждання , любов , витягти їх з намулу душі людської ? . . Чудак ти , чудак ! Який намул ? Це - ж просто — vivat fantasi - я ! Ти — хвора людина , більш нічого … — Кожна людина страждає по - своєму , розумієш ? — А колективне страждання … Ти поганий тоді психолог , але будь хоч нормальною людиною … Так от … Чубрієнко задоволено затягся , достав з моєї торби пшеничний сухар ( він дурно нічого не розказував ! ) і — розпочав широко , з деталями … Я глянув на торбу , портрет Карла Маркса і шматок сухаря , недоїдений товаришем — десь глибоко гадючкою поповз егоїзм . Але Чубрієнко тонко розумів психологічні нюанси душі людської . Він , як передмову , кинув : — Перше . Я не поет , але люблю поетів за тягу до краси : вони хороші , ідеальні люди , правда , їх мало на світі , але дух їх , тяга до краси … І ще з більшою повагою , як брав сухар , узяв коржик . Я розсміявся . Чубрієнко - ж задоволено плямкнув , посміхнувся злодійкувато : „ я розумію , товаришу , твої страждання ! “ — казали його невеличкі , як прорізані осокою , очі . — Так от … Поетів люблю за тягу до краси , але це не важно ! Я хочу розказати тобі історію свого земного страждання … простіше — кохання … Слухаєш ? — Слухаю . — В минулу осінь , осінь великої соціяльної революції , я тікав з села до города і тікав , звичайно , з стражданням , а по дорозі … — Знаєш дорогу „ Гола спекулянтка “ ? З яким стражданням ? Бан … Чубрієнко хитро моргнув : „ не мішай ! “ — „ Гола спекулянтка “ — шлях з Київа до Обухова , назва революційна й правдива , бо тим шляхом іде до города дрібна спекуляція , — а як ідуть , брат ти мой , аж земля гнеться … Але це не важно ! Іду й я з дівчатами — весело , цілу дорогу співи , а головне — ти зрозумій поезію : Тридцять - сорок душ дівчат з сапетами , клумаками муки гатить у землю босими ногами і курявою на соснах пісню вішають …
Indietro Pagina 53 di 86 Pagina 53 di 86 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
