Salta il testo dell’articolo
А Уляся з гарячки шептала : „ картопля … надоїло … всігда картопля “ Дядько Корній ідуть … — Чого це він з роботи ? . . Стукнули двері : — Драстуйте . Плачете : воно всігда так — біда біду кличе … Там на пасбурах з Михайлом нещастя , тут Уляся … — В больниці ? ! Штурмі на цукроварні одбило пальці . Закам'яніли постаті на стінах ; в хаті запанувала тиша і жах , і тільки знадвору було чути , як шумів дощ і трясло вітром шибки : вічне горе просилось в сем'ю Штурми … ТРОЄКУТНИЙ БІЙ . Ніч . Електричні лихтарі , як парубки , моргають на молоді тополі , милуються , грають світлом на біло - зеленому листі … І сміються , переливаючись метеорами , зорі з безодні небесної … — З - з - уй — бба - х - х ! . . Над мілійонним сонним городом свище гарматне ядро : жахливий , пронизливий свист . На улицях тихо - тихо ; десь недалеко горить , як свічка , маленька крамниця , вітер помалу підлизує своїми червоно - жовтими язиками іскри , крутить незадоволено полум'я по тонких балках і , як звір , важко дише і — перескакує до нової жертви — зеленого штахету … По радіо з I на IV поверх пролунало : — Б'ють по вокзалу ? ! — Летять через нас ! Через нас , чуєте ? ! — Краще кажіть , бо не чу … Де горить ? … Настала невеличка тиша . І сміючись , як молодість , покотились серед молочного туману ранку нервові звуки піяніна : рішучі , буйні , повстанчі … — До бою , сильні ! — Назустріч смерті ! — співає кожний акорд . В - останнє гукнула гармата , а ядро прорізало туман ранку і розсипалось кульками - намистом на мокрих тротуарах . Коло сірого забору затанцювали довгою стрічкою тіні , прищулились , коли … — За ́ - ля - ж ! — Та - та - та … — зацокотів глухо „ Maxim “ , кулі засвистіли по довгих мовчазних улицях , цокнулись у кам'яні стіни домів і … Похмурий , жовто - гарячий ранок … зустрів чубатих січовиків . Ранком прокинувся заляканий , трусливий , двоногий звірок і — до центру города : біжить , штовхає , лізе в бите шкло , а на обличчі в його грає радість … О , він так любить політичні перевороти ! Головне — тепле місце в господі нового пана : він — вічний міщанин . Поспішають ці двоногі хижачки до Хрещатого яру , бо там — Цілуються брати росіяни з українцями … — Слава , ура ! . . Посипались перед чорною , загорілою кіннотою білі троянди : — Нашим оборонцям ! — ніжний , тендітний голос . — Ай - ла ! Злякано шарахнувся на тротуар двоногий звір і — очі до неба … — Цок - цок - цок - цок - пах - пах ! Низько літає аероплан і лякає зотлілу душу міщанина порожніми … — Ур - а - а , русскій флаг ! Біжать ; животи трясуться , підборідок корчиться в блаженно - радісну посмішку … Квітками , гіллячками засипають . — Ах , какая прєлєсть : офіцер , такой нежний , молодєнькій … Дві кирпаті дами пруться на шию і кричать : „ русскій флаг , добровольческая армія ! “ Кругом гудуть церковні дзвони , змішані з гамом цього свята панського , а … — „ Аполло “ опять будєт — помніш , Манька , Анісімова — грозний , серйозний … — „ Ще не вмерла “ … Слава , слава ! . . — Офіцер , Шурка , єслі мучіт , так і монєту гоніт … — Оні , знаєш , хорошєнькіх … Радісно - схвильовано шепчеться товар : покупці прибули ! — „ Folie Nuit “ — одчинено : славний , пане - отамане , куточок , душа споч … ліворуч . Січовик вартує . Суворий , завзятий , з „ кривавого фронту “ — обличчя задумливе , посміхається , а брови … легко … з презирством до панської слинявої юрби — розходяться … Грає таємна посмішка . — Півтора місяці немає переміни білизни … — Розумієте , „ панянки “ починають ся турбувати ! . . І посміхнулась Зелена Буковина в подертій , пошматованій австрійській шинелі , сіреньких штанцях , картузику і чорній - чорній потлілій сорочці з „ панянками “ … Квітки сиплються цим потлілим сорочкам трошки боязко : — Вони чужі , то й ! . .
Indietro Pagina 63 di 86 Pagina 63 di 86 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
