Salta il testo dell’articolo
Ритмічним кроком іде офіцерська рота ; блищать на сонці золоті погони , дзенькають остроги , а в такт острогам дзенькає , грає панська душа , радіє … Золоті погони сліплять очі , радують виснажену душу і хвилюють - хвилюють дрібненькі почуття … — Лясь , лясь ! Праворуч товста жандармська морда б'є якогось грішно - нещасного чиновника : — Лєзєш , арестант ! — Да здравствуєт Кієв — мать городов русскіх ! — Долой жідов ! Повіяв легенький вітер , і покотилося Хрещатим яром зле , звірюче : „ жиди “ … Йшла російська патріотична маніфестація . Попереду бігли з прапорами якісь гімназисти , гостро розглядали юрбу і гукали : „ долой , долой ! … “ Загув , захвилювався Хрещатий яр і сірими стінами покотив страсть юрби до Дніпрових хвиль . Легко , безжурно ляскав хвилями Дніпро , прорізував старий нові напрямки , розмовляв з соромливою шилягою і — кожною хвилею — вперед , вперед … А сонце математично лило електрику на зубаті кам'яні городи , чорно - сиві степи … ой , хороше цілувало кучері Дніпрові — хвилі … Одна людська маса безупинно боролась і ревла . На улиці шматок людського м'яса і дві невеличкі калюжі крови . — Кро - ком — руш ! Хтось хапливо посковзнувся , а шматок м'яса , як стара підошва , притрушений сірим пилом улиці одскочив в колію … — Долой украінскій флаг ! Нємєцкая видумка ! — Русская , добровольческая … — Царського прапора не треба ! — Рви його ! Чорна сотня … Лайка . В повітрі почали робити гімнастику волосаті руки : Буде бій . — Гей - ло ! Прапор зняти ! Ми бились за Україну … знять ! . . Клацнули затвори рушниць і — майнула патріотична юрба з майдану ; тільки Зелена Буковина в сірій австрійській шинелі , як Христос на муках , зціпила рішуче рушницю до бою … „ Не пора , не пора “ — хрипло затяг якийсь патріотичний голос , далі урвався … — Гр - грр … На майдані , за шматок людського тіла , притрушеного пилом і облитого червоною кров'ю , зчепились в боротьбі два чорно - біласті собаки , люті , голодні … Січовик прицілився : постріл — і все змішалось , затанцювало , завило … Десь прожогом пролетіла кавалерія … — По ескадро - ну ! Жахливий крик . Тікають , давлять … коні стають дибки , а за обгорілим зеленим штахетом нервово цокотить кулемет і — строчить - строчить … — Зз - уй ! — з вокзала свище на залиті вечірнім сонцем бані Софії гарматне ядро … — Гу - йо - уй ! Обмережалось над Печерським небо червоно - сизим полум'ям , а шостидюймовий — назад і — клюкнув носом в зелено - червоні огники семафора . Поважно , рішуче , як кобець , гукнула з - за Дніпра троєкутним боєм большевицька артилерія : засміялась червоними поділками залізна птиця над жахом мілійонного города вічних міщан … — А - а ? ! З - з - за — Дніпра ? . . І застигла од жаху блаженно - радісна посмішка на обличчю панському , закам'яніла , — тільки підборіддя криве і досі трясеться й корчиться од несподіванки , як у божевільних … ПОЛІТИКА . — Три годи не пив з багачами за одним столом , три годи з родом не гуляв , як на ножах був , а сьогодні , виходить , поїду колядувати ? . . Не годиться наче так , та поїду на злість , побачу , яку то політику мені шуряки мудрі з тестем заспівають ! . . Швачка стояв коло столу , як той дружко на весіллі : шапка заломлена набакир , на вусах краплини води , а широка долоня руки лягла на стіл так сильно , що захиталося світло каганця в хаті . Жінка щебетала , раділа : — Хіба ти проп'єш своє старостування ? — обережно засміялась вона , розстеляючи на столі свою дівоцьку тернову хустку . — Не вік - же гризтися з людьми да комнезамів своїх захищати … — виводила вона далі , кінець тій хустці розглажуючи , а на Швачку пильно вдивлялася , думала : „ хоч - би не розсердився ! . . “ Та Мусій Швачка сміявся :
Indietro Pagina 64 di 86 Pagina 64 di 86 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
