Salta il testo dell’articolo
ДЕСЯТЬ . — Ну , читай далі … — Божок читав : „ Пред'явник цього т . Рубель , член Української Комуністичної Партії , дійсно командирується для організації комнезамів в район Черкаського повіту “ — От і добре , товаришок ! — Ми люди свої , а тобі , як родичу , десять шомполів — „ за усердіє “ , харашо ? На Рубля дивилось сорок очей — гострих , їдких , як прорізаних осокою , насмішкувата посмішка грала на обличчі кожного повстанця . — Не ожидав , браток ? — Ха - ха - ха ! . . Рубель безпорадно оглядав загорілі обличчя повстанців : всі вони були такі спокійні , рішучі , особливо тут , у житах , куди його привели з села , здавались , як якісь давні - давні знайомі і … У паркомі ще казав Горобець : „ обережно , товаришу , обережно “ … А тепер пропав … пропав … Думка Рубля , чогось дивно для його самого спинилась на Горобцеві — шугнула до його товариської поради і — в голові серед страшного хаосу вимережалось тільки одно слово „ пропав “ — проплило трохи в пам'яті і раптом стало : на його хижо , злісно дивились очі Діброви . А Діброва в житах не бандит , ні , це … Він зірвав стеблину жита , перекусив її і — сплюнув ; руки заклав за спину і ще раз гостро глянув у бік Рубля ; це був міцний , як дуб , дядько — узькі скивиці його зливались з спілим житом , як щось одно ціле … о , Діброва твердо стояв на землі і , коли його здорова , м'ясиста рука гладила колоски , Рубель був тоді перед ним змарнілою , маленькою тваринкою города . Діброва нехотя кинув слова : — Степа , скинь з товариша ботінки ! З обніжка підвівся Степа — здоровкуватий , білобрисий парубок , але невеликий на зріст ; і кольтівський револьвер висів у його на червоному шнурку незграбно , а коли він ішов , ляскав його по стегнах . Степа придержав рукою револьвера , задоволено скривив рота і — засміявся … — Да . Ботіночки , товаришок , гоні бантікам ! І зразу зціпив зуби , з огидою , як щось випльовував , запитав тихо Рубля : — Ти в дуло коли лазив , га - а ? Діброва оскалнувся : ех , подобався йому тепер Степа ! . . — Бросьте , хлопці ! . . Рубель скинув черевики . А з - під копи ще хтось прошипів : — У дуло … щоб вивіявсь комунізм … — Хай допрос Яков робить , не мішай ! Отаман Божко згорнув помалу посвідчення Рубля , поклав його в портфель і протяг весело , насмішкувато : — Кажете , товаришу , агітація провалилась ? — Я ще кандидат … Щось сперло в горлі Рублю , і він захлинаючись кидав за своїм вічним „ ну - да “ — слова заплутані , неясні … — Ну - да . Я бачу , знаю , що ви мене зрозумієте … Я — непорозуміння … Знаєте … Божок його не слухав ; він , партійний есер , знав ці „ непорозуміння “ і Рубель для його був зрозумілий до дрібниць , але Божка цікавило инше — жах Рубля і його рабська брехня … — Ум - гу … Кажи … — Закурив і замислився : „ дурень , не вміє брехать “ … — Ну - ну , далі … На обніжку шелестіло колосками жито , шептався з товаришами Степа , і Рубель почув тільки одну фразу : — Не розстріля … м'яко стеле чогось … — Ех , ти , лапотник ! Рубель затремтів і — замовк : ждав . — Ну , розказуй - же , як , що , по програмі … Божок хитро посміхнувся . Повстанці слухали . Один Діброва раз - по - раз виглядав на горбик і плював на вітер свою лють … — Панькається … не люблю цього … Другий год бандую , а такої баби не бачив … Діло знає , бойовий , тільки до розстрєлів … Божок , одним словом ! Тихо - тихо шуміло колосками жито , хилило повний колос до босих ніг Рублеві і — співало якусь сонячну пісню золотого степу , ніжну , радісну … І пісня золотого степу бреніла , як дитячий спомин : ой , у жита — золоті копита , а … — Ну , слухаємо … Переляканий на смерть Рубель розказував отаманові своє минуле , той іронічно кривив рота , моргав до хлопців , а иноді перепиняв Рубля і запитував : — До революції в партії були ?
Indietro Pagina 18 di 86 Pagina 18 di 86 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
