Salta il testo dell’articolo
ПОДОРОЖ УЧЕНОГО ДОКТОРА ЛЕОНАРДО І ЙОГО МАЙБУТНЬОЇ КОХАНКИ ПРЕКРАСНОЇ АЛЬЦЕСТИ У СЛОБОЖАНСЬКУ ШВАЙЦАРІЮ КНИГА ПЕРША I Коли подорожній сідає в човна на Бахтині , щоб їхати в Слобожанську Швайцарію , то коли він , цей подорожній , не вміє бачити , він нічого не побачить путнього . Він залюбки погоджується , що дорога була довга і що дорога була курна — не жаль йому доріженьки , що куриться курно — сказав би він , коли б він умів оцінити курну дорогу . Так само він готовий визнати , що була дуже труська дамба , і що був міст через якусь нетечу , що її переїжджаючи єсть порядок запитувати : невже ж це Дінець ? Ніхто з них не знає , що ця фраза ріднить їх з тією легендарною бабою , яка , погостювавши в Харкові в кума , розповідала потім у доповіді про подорож — а доповідь ця відбувалася перед хатою на колоді , де вже багато було налузано насіння — сказала в своїй доповіді : „ А в Харкові Дінець поганий ! “ І хоч оця баба і передбачала пишний проєкт провести в Харків Дінець — проєкт почасти зреалізований фотографом Довбнею , бо фотограф Довбня , зробивши знимок Лопани , пофарбував її в усякі кольори , зробив утроє ширшою , намалював на ній пароплава , а над нею аероплана і навіть , здається , чи не пустив десь у береговій піні пухкеньку німфу в купальному костюмі — хоча баба це все передбачала , казавши , що в Харкові Дінець поганий , але подорожній ніяк би не згодився з тією бабою поріднитися . Тимчасом баба могла б дечого навчити подорожнього — назвім його Леонардо — і умовмося , що він з фаху свого доктор і бачив усякі краї . Бачив справжню Швайцарію і сходив на Монблан , але не наважився зійти на Маттергорн , бачив справжню Баварію і , нехай буде , бачив червону Баварію підчас повстань у Німеччині і бачив також Нову Баварію . Отже , Леонардо , подорожній і лікар , обіймаючи за талію , скажемо просто й без претенсій , Альцесту , не спостеріг нічого окроме куряви , дамби і нетечі , яку він ще й до того взяв за Дінець . Але для легендарної баби ( створеної нашою фантазією ) було по дорозі багато цікавого . Був терофазеритовий завод і багато хат під терофазеритовими дахами , були ворота , що над ними стремів хрест — якимсь старовинним звичаєм , а самі ворота мало не всі були вимазані дьогтем — теж якийсь старовинний звичай . Але надаремно фантастична баба копилила б губу , уявляючи собі дівку , в якої знайшлася самосійна дитина , чи , конкретніше кажучи , безкоровайний син . Буває , що старовинний звичай набуває нового змісту — так , доктор Леонардо обіймав рукою за талію Альцесту , хоча вони сиділи не в кареті , а на лінійці . Так і хлопці парубочого віку мастять тепер ворота не тій дівці , що грішила , а тій дівці , що не схотіла . Щулячи своє старе око ( вигадане , як сказано нами ) , баба спостерегла б хатку з двома віконцями і забитими тепер дверима , що якось химерно виходили просто над призьбу . Це була колись монополька , сказала б баба . А величезні три літери на терофазеритовім дахові тієї хати , літери М . С . П . , що доктор Леонардо вважав за марку терофазеритової фірми , виявилося б були просто візитова картка і значили вони — Микола Семенович Половинка , а не Московська Сільська Промисловість , яка , відома річ , терофазериту не виробляє , а виробляє инші речі селянського вжитку , як от праліне , зефір , мікадо , крем - мокка і инше .
Indietro Pagina 1 di 32 Pagina 1 di 32 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
