Salta il testo dell’articolo
VII „ Це моя рушниця “ , сказав древонасадець , показуючи Альцесті й Леонардо на світложовте ложе і темносиню цівку берданки . „ Я як тільки її купив , то й поніс зразу до коваля — ми й одрізали дула на вершок або півтора , щоб дужче било “ . „ Не думаю , хазяїне , щоб ви гаразд зробили “ , сказав доктор Леонардо , „ я запевняю вас , що законів балістики добре було додержано в цій рушниці , а тому вона тепер дуже розкидатиме шріт . Вона так розкидатиме тепер , що не тільки яка - небудь безпритульна дитина , а й доросла баба непоранена і незаймана проскочить крізь сітку вашого пострілу . Боюся я , що ви , зробивши чин обрізання над вашою рушницею , украй її попсували “ . Але в цей момент щось хруснуло в ліщині — так чути було крізь відчинені вікна — і древонасадець , ухопившись берданки , вискочив надвір . Альцеста хутенько підбігла до Леонардо і сховала голівку в нього на грудях . Кучеряве , каштанове волосся лоскотало Леонардове лише , заповзало в вічі . Він цілував її ніжно і крадькома тішився з тонкого аромату дівочого тіла , волосся й туманних спогадів одеколоню , як з троїстого акорду , де одеколонь увіходив несподіваним , нелогічним бемолем . Він поволі повертав її голову лицем до себе , вона тихо заплющила очі , і їхні вуста стали помалу наближатися . І от Альцеста , хоч і з міцно заплющеними очима стояла вона , але побачила губи Леонардо зовсім близько від своїх уст . Є такий інстинкт — не подих , боронь боже , бо тільки зовсім невихована людина може дозволити собі дихати в таку хвилину — не подих і не погляд — бо очі чесно й солодко заплющені , а тільки інстинкт , що показує , коли вуста мають тихо зійтися . Ще міцніше заплющила очі Альцеста і зовсім злегка розкрила вуста … Я почуваю , я цілком усвідомлюю собі мою повинність . Я знаю , що мушу вияснити перед читачем , хто саме з коханців — він чи вона — мають брати в свої губи губи коханої чи коханого , инакше сказати , кому належить право й обов'язок обіймати своїми вустами инші вуста . Ще раз повторюю , що чесно доклав би всіх зусиль , щоб допомогти в рішенні цієї проблеми , але , на жаль , не маю ні хвилини , ані секунди часу . Бо в той самий момент , коли Альцеста злегка розкрила вуста , над головами їх громом розтявся постріл … VIII Це стріляв древонасадець , що він , як успів уже забути неуважливий читач , вибіг на подвір'я з берданкою в руці і тим , власне , дав коханцям змогу поцілуватись . Дуло ще куріло в його руці , він швидко бурмотів собі в бороду прокляття і пильно вдивлявся в ліщину понад подвір'ям . Доктор Леонардо вистромився по пояс у вікно . „ Надаремно ви стріляли , добрий древонасадче “ , ласкаво мовив Леонардо . „ Я вже мав нагоду пояснити вам , що не тільки який - небудь безпритульний птах , а й ціла доросла баба , ваша жінка ( коли , б ви мали жінку ) , непоранена й незаймана пройшла б крізь сіть вашого пострілу , бо рушниця ваша тепер страшенно розкидає “ . Древонасадець нічого не одповів , а тільки бурмотів сам до себе якісь слова . Йому здалося за хвилину перед цим , що він побачив у ліщині на стежці свою першу жінку , котру він був вигонив із хати з дітьми , щоб не об'їдали його . Ще тоді він ясно й просто сказав їй , щоб не підходила до його хати і що инакше він її застрелить .
Indietro Pagina 16 di 32 Pagina 16 di 32 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
