Salta il testo dell’articolo
Перебийніс не одповів нічого . Він одімкнув човна , заправив весла в бабайки , улаштував сало на носі , посадив Альцесту на кормі і двома могутніми ударами вигонив човна на середину ріки . По тому він звів голову , і його ясноблакитні очі зустрілися з темними очима Альцести . „ Ви можете звати мене Орестом “ , сказав він . „ По - нашому це буде Яресь . Ви чуєте , як солодко ячать бджолоїди і шугають над кручею . Ви бачите , які золоті їх тіла і які блакитні їх крила . Я , дужий і веселий , повезу вас у далекі озера “ . „ Оресте ! — Ні … Яресю ! “ мовила Альцеста . „ Подивіться , як грає вода під сонцем . Подивіться , як дугою зігнулася куга і в дузі найніжнішою плівкою устряг водяний шар . Він грає сімома фарбами райдуги , він тремтить усіма фібрами своєї ефемерної душі , але він живе , і повз його вода , його мати , тече в далекі озера . Яресю ! Наша зустріч — як це невічне водяне око — настане ніч — і назавтра його може не бути . Яресю ! Пливім у далекі озера ! “ . „ Альцесто ! Вже минають гори і от вищі й буйніші підходять до берегів очерета . Мов кінне військо , стали вони коло води напувати коней , і значки їх хиляться і мають над головою . А коли звечоріє , вони стануть чорні й грізні , як незчисленні інтеграли у книзі професора Струве , що по ній мені , леле , доведеться складати іспит . Трудні ті інтеграли для козацького внука і селянського сина . Та я подолаю їх , як цей човен перемагатиме очерета в озерах , пробиваючи стежку . Дивіться , очерета стали мов кінне військо над водою . Вони кивають головами й списами , це вони кажуть вам , що я люблю вас , Альцесто ! “ „ Яресю ! Вже минають гори і ліс на них тремтить . Він тремтить , і нікель сиплеться на нього з сонця , обсипе ясен , блисне в землю і знову займається на коронах . Ніби зелені шовкового паперу корони розмінюються на нікелеві галери і падуть униз , підкопуючи ясеневий бюджет . Нікелем блищать ясени і минають на горах . Вони видзвонюють вам , що я люблю вас , Яресю ! “ XI Минули гори — Дінець розбивсь на Тридінчя , й пішов один на Гомільшу , один під дюни ліворуч , і один посередині . Перебийніс не вигрібав , бо човен сам нісся середнім Дінцем . Береги стисли його , він був як блискуча залізнича колія з двадцяти зеркальних рейок , щільно споєних одна з одною . Човен летів по сталевій смузі , качки хмарами здіймалися на луках і з свистом летіли над головою . На березі сидів кроншнеп і встромив кривий ніс у мулку землю надбережжя . Чайки - тічитки чвалали бурими крилами в повітрі і раптом , як сніг , сипалися на луках .
Indietro Pagina 19 di 32 Pagina 19 di 32 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
