Salta il testo dell’articolo
XII Уже минули бешкинські луки , уже Три Дінці зіллялися в один і розляглися широким плесом , уже одна сага пішла за Черкаський Бешкинь , уже засиніло за мостом друге пасмо гір , а Альцеста все ще сиділа нерушиме й не сказала ні слова на Орестову казку . Синілося друге пасмо гір , а за ним бовваніло ще щось , куди більше й величніше і ще синіше , і ще темніше . „ Гроза “ , сказав Перебийніс . Ще навколо пекло полуденне сонце , ще ні одної тіни не було на Дінці , а вже росла й набрякала сиза озія край неба . Дуже швидко вона неслася правим берегом , гору за горою вкривала тінь , сага за сагою темніли , і блиск сходив з води . Тінь грянула по Дінцю , очерета стояли зовсім тихо , далекий і грімкий розлігся гуркіт над горами . „ Я боюся , що буде дощ “ , сказала Альцеста , „ а моє пальто зосталося в Леон … у цього підлого еспанця . Я промокну і застуджуся , і умру , мій Яресю — де ти мене поховаєш ? “ Перебийніс не одповідав . Вибравши місце в лісочку на березі він скерував туди човна . „ Ой наступає та чорна хмара “ , співав Перебийніс , і хмара справді наступала . Човен прянув об берег , Перебийніс вискочив і допоміг вийти Альцесті . Подержавши її трохи в руках , він ніби з жалем поставив її на землю і взявся до човна . Він рвонув , і човен — плюскнувши , як качка вискочив на берег . Тоді Перебийніс акуратно вийняв весла , добув з човна сало , віддав його Альцесті і , ухопившися край човна , враз перекинув його долічерева . „ До корчми гулять “ , доспівав він і , знову взявши Альцесту в руки , вигідненько влаштував її під кормою . Потім він нагорнув з одного боку човна піску , а з другого підпер борти гіллям . Після того він сам заліз під човна , а босі ноги , що не вміщалися під ним , витяг далеко вперед , так що вони мало не сягали води . Налетів вітер , по воді пішли жмурки , вітер ущух і ліг штиль . Перебийніс саме встиг добре обдивитися рукою , чи Альцесті ніде не протікатиме , як грім ударив просто над головою , гунув шквал , грянув дощ , наче небо , як колосальна цистерна синього заліза , розривалося на друзки , гупало , лляло , знову рвалося і знову гупало і лляло . Німий Дінець за Бешкинями враз ущерть наповнився звуками . Дощ сік дно човна , цебенів по дереву , мільйоном голок пронизав ріку , гілля тріщало , лист буяв і шумів , і буй - блискавка розривала залізну цистерну неба . Альцеста притулилася до Перебийноса як кошеня , він з насолодою витяг ноги ще далі під дощ , і вони сиділи мовчки , поки небесні грузовики гуркотали громовими рейками просто над їх головами .
Indietro Pagina 21 di 32 Pagina 21 di 32 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
