Salta il testo dell’articolo
Ліс ! Він хотів би вирубати цей ліс і продати його . Очерета ! Він косить їх і укриває ними свою злиденну , погану хату . І навіть оту сіру чаплю , що летить над бором , він з'їв би , коли б міг її спіймати , хоча вона , та чапля , страшенно одгонить рибою . Я син цього народу , Альцесто , і я викопував рогіз і їв його . Я спав під очеретяним дахом і я забив колись рудого собаку , щоб пошити собі на зиму шапку з його шкіри . Тепер я викопую з книги професора Струве інтеграли . Я хочу вивчитись робити краще життя . Десять років , Альцесто , — це дуже короткий час , і за десять років трудно підняти життя , налигане двома стами років рабства “ . Перебийніс виліз з - під човна . Дощ перейшов , Слобожанська Швайцарія вигравала під сонцем . Перебийніс одним легеньким рухом перекинув човна і в ту ж мить спіймав на руки злякану Альцесту . Оберігаючи її шовкові панчішки і елегантні черевички від вогкости , він поставив її , наче порцелянову статуетку , в човна . Він одшукав сало і акуратно уклав його на носі човна . Далі він легенько піддав човнові коліном , і той вкупі з порцеляновою богинею плавко спустився на воду . Перебийніс улаштував весла і лагодився сідати . В цей момент щось зашаруділо в кущах , і на беріг вискочив бандит з рушницею в руках . Альцеста заніміла від жаху , Орест Перебийніс ураз повернувся ліворуч , колосальним стрибком упав у ліщину і зник з очей . XIII Альцеста встигла тільки побачити , що бандит був увесь обсипаний тирсою , наче він замість грабувати подорожніх цілісінький день пиляв дрова . Обсипане білою тирсою обличчя бандитове на одну коротку мить здалося їй страшно і незрозуміло знайомим , ніби вона довгі роки що - дня бачила його уві сні . Але думки ці майнули Альцесті як блискавка , бандит , не спиняючись , кинувся до човна , у те місце , де було заховане сало . „ Яресю ! “ в смертельнім жахові скрикнула Альцеста . Бандит лівою загрозливо навів на неї рушницю , а другою рукою діставав з човна сало . Добувши його , бандит ступив до Альцести , вона заплющила очі й зомліла . Довгі роки подорожи з доктором Леонардо , його любов до неї , остання подорож у Слобожанську Швайцарію , квас на базарі , селянин Черепаха , легендарна баба , добрий древонасадець , його жахлива біографія промайнули в її уяві . Немов у далині заграла сопілка , і раптом усе затулила гігантська постать Перебийноса … З крахом хруснуло гілля , з кущів вилетів Орест Перебийніс і , підскочивши до бандита , одним могутнім ударом перебив йому носа . Бандит покинув рушницю і сало , схопився обома руками за ніс і втік у хащі , обтрушуючи все по дорозі білою тирсою . Перебийніс підійшов до Альцести і ніжно поцілував її в напіврозкриті вуста . Мов квітка лев'ячого зіву , вуста її зімкнулись , вона відповіла довгим солодким цілунком і отямилась . Сонце грало , як і раніше ; до неї ласкаво посміхався Перебийніс , наче нічого не трапилось і смерть не дивилася їй у вічі з темного ока рушниці . Навіть сало , як і попереду , лежало спокійне і самовпевнене на носі човна .
Indietro Pagina 23 di 32 Pagina 23 di 32 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
