Salta il testo dell’articolo
Альцеста на мить глянула Орестові в вічі , і йому здалося , що в її погляді були зневага , любов , сором , ненависть , холодне презирство . „ Альцесто “ сказав з одчаєм Перебийніс . Але вона знов відвернула голову . XIV Випливли з - під човна і залишилися позаду Біле , Хрещате і Червоне Озера , та ні Хрещате , що немов візантійський хрест , ні ясне Біле , ні велике Червоне не змили з лиць Альцести гнівної задуми . Вона уперто мовчала і на слова Орестові тільки відвертала голову . Перебийніс замовк і став гнати так , що вода кипіла і грала під човном , а зілля по берегах , як зелені поплавці виходило голе з - під води , то занурялося по шию . Нарешті Перебийніс вибрався знову в Дінець . Підгір'я правого берега свіжою соковитою озією затулило передвечірнє сонце , а за підгір'ям ліс Тюндик лавами сходив на ще вищу трикутну гору і , прикро підійшовши до самих брам сонячного ґалаґану , здивовижений спинявся і ставав на шпилі , розоравши , хмари . Гей , у горі стояв ліс ! Затриманий геївською гаттю , став і Дінець . Не дзюркотіли поміж трави його води , а з краями врівень наливши лоно , стояли як велетенська ванна , ніби одна крапля могла переповнити їх і затопити всесвіт . З лівої руки теж виріс лісок , і тільки в прорізі межи берегами то з'являлися , то щезали геївські оселі . Вони з'явилися востаннє , і знову Перебийніс прикро повернув у лівий беріг . Між деревом одтулилася вузенька чорна протока , роздалася в малесеньке чорне озірце , човен з розгону зійшов на спадистий беріжок , засичав і став . Перебийніс покинув весла , схопив рушницю й пилку й вистрибнув у ліс . „ Ви забули про ваше сало “ , сказала Альцеста холодно і ввічливо . „ Будьте ласкаві взяти його : я не потребую подарунків “ . Перебийніс повернувся і глянув на неї . На сонячнім обличчі його боролися усмішка і ласкавий докір . Він насупився , та голос його був , як і раніше , ласкавий і теплий . „ Простіть мене “ , сказав він . „ Заради всього любого і прекрасного на світі — ні , вислухайте мене , Альцесто , хоч востаннє , — заради того , що ви сказали отам — в очеретяній колонаді — дозвольте мені залишити сало в вашім човні ще на півгодини ! Ви дозволяєте , ви не можете не дозволити ! “ Він підійшов до рівного високого ясена і почав його пиляти внизу . Альцеста знов відвернулася і , зриваючи якісь квіти , кришила їх межи тонкими пальцями своїх класичних рук . Пилка дзижчала , тирса намистом лягла круг підніжжя ясенового , а Перебийніс пиляв і пиляв . Він вийняв гарячу пилку і понюхав її . Раптом на обличчі його з'явилося таке неймовірне здивовання , що Альцеста не витримала , і погляд її став як знак запиту . „ Пилка пахне йодом “ — сказав Перебийніс . Він покинув її , кинувся до рушниці і став її нюхати всю вдовж — від мушки й до ложа . Коло замка його ніс спинився . „ Рушниця — одгонить касторкою ! “ сказав нарешті Перебийніс і помалу спустив її на землю . Він струсонувся ввесь , ніби прокидаючись від ідіотського сну . „ Я не розумію “ , сказав він . „ Невже ? … “ Але Альцеста вже встигла опам'ятатись , „ Мене не цікавить , чим пахне ваша пилка і ваша рушниця “ , сказала вона льодовим голосом . „ Будьте ласкаві кінчати ваше діло і взяти з човна ваше сало “ .
Indietro Pagina 25 di 32 Pagina 25 di 32 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
