Salta il testo dell’articolo
Вона схопилася і простягла до Леонардо пару незвичайних рученят . Човен злегка схитнувся , і Альцеста оперлася правилкою на борт . Човен нахилився трохи направо , і Альцеста , в чарівнім зусиллі вирівняти його , налягла на лівий борт . Човен перекинувся і накрив собою подорожнього , доктора Леонардо , і елегантну Альцесту , яку він ще не мав щастя любити остаточно і повно , хоч і подорожував з нею вкупі протягом довгих років . Степовий Дінець неглибокий , і доктор Леонардо не злякався ні на мить . Домінантне почуття в його душі була радість . Він дочекався того моменту , коли можна врятувати Альцесту , винести її на руках на берег , зняти з неї щасливими руками її мокру одіж , піти з нею берегом , несучи в руках її ніжну білизну , і скромно дивитись на маленькі пальці ніг , що переступають у сонячній траві . Вони йшли радісно і просто . Сонце стало в зеніті . Струмінь Дінця , підкрадаючись до берега , віяв злегка холодом , і Леонардо почав складати вірші . Він почував , що несе у руках своїх свою найщасливішу ніч , і довгі роки подорожи склалися в два мовчазні рядки : Як ми з нею луками ішли , Розцвітали луки на путі … Він глянув назад на човен , на те місце коло осоки , де він виносив її на берег : Під ногами не будо землі Ні плисти , ні стати , ні іти . Альцеста теж оглянулася за ним . І от ступінь за ступнем склалися стопа за стопою . В берегах давно дрімав Дінець , Мов косар на спину спати ліг . Вона глянула — й родився вітерець , Вона стала — й вітерець затих . Як заснув у небі білий шум І забув плисти за океан , Як перо , що ним тепер пишу , В сонний затопилося стоян . Сонце . Леонардо вже бачив , як воно заходить для нього , щоб дати простір його радості ! Як спалив зелену лісосіч І погас гігантовий Ромен , Як минали віч і день , і ніч , Як минали день і ніч , і день . Я не можу засудити доктора Леонардо за те , що він склав такий ніжний вірш для неглибокої і неосвіченої женщини , яка ще й до того носила лайкові рукавички , а зараз ішла поруч з ним гола і несмілива в луках над сонним Дінцем . Любов не хоче знати нічого про розумову нерівність і недостатню освіту . Може бути , що доктор Леонардо збирався перевиховати і навчити цю ніжну й капризну женщину , що гола тепер здавалася йому сімнадцятилітнім дівчам . Але можливо , що він і не збирався її перевиховувати і вчити . Аджеж доктор Леонардо був зовсім не комуніст і навіть не громадянин Радянської Республіки . Як показує вже само його прізвище , він був італієць . У книгах невеличкої церковці недалеко Болоньї й досі можна знайти запис про те , як тридцять сім років тому у Александро Пацці , повіреного цієї самої церкви св . Франчеська , народився син Леонардо Пацці . Це й був наш подорожній , доктор Леонардо . VI Покиньмо на деякий час наших героїв , що скоро вже обсохнуть і одягнуться , не заглядатимемо поки - що в їхні душі , в яких уже доспіло щастя , не згадуватимем і того , що по самому тілу Леонардо , як вітер по струменю , пробігало тремтіння найтоншої , найніжнішої радости . Повернімось до вигаданої нами , абсолютно нереальної баби і до другого , на совість сказати , теж вигаданого , абстрактного персонажа — селянина Черепахи .
Indietro Pagina 5 di 32 Pagina 5 di 32 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
