Salta il testo dell’articolo
Вони могли б і просто іти далі берегом Дінця аж до самої Гайдари . Вони могли , нарешті , знову сісти в човна і за водою дістатися до перших гір . „ Люба Альцесто “ , сказав доктор . „ Я пропонував би знову сісти в човна . Правда , нам доведеться вертатися назад , але в нас багато часу , а фабульні закони невблаганні “ . Альцеста нічого не казала , а стояла й дивилася в траву . Леонардо тихенько взяв її за руку і повів до човна . Вони не балакали більше , Леонардо вигрібав , одкидаючися назад , а Альцеста , підстеливши під себе одежу , лежала на бушприті й дивилася в воду . Химерне зілля коливалося й вигиналося під струмом , витягалося в гаї , а між ними розривалися провалля і коридори , з яких злякано тікали перисті окуні й червонопері язі . Дно коридорів світило золотим піском , поволі ставало зеленіше , синіше і зовсім зникало в каламутній імлі , над нею ж метушилися риби . Дно човна шаруділо по лататтю і , затопляючи білі й жовті лілії , видушувало з них ефемерний грушево - медовий аромат . Зеленозолотий жучок вибрався з лілії на борт , повз поволі і , м'яко лоскочучи , зліз на руку Альцесті . А над Леонардо носились чайки . Немов дні його довгої подорожи , вони проносилися перед очима , гострокрилі й світлі , і , здавалося , ні одна не верталася знову , а десь з білої хмари висипалися нові й нові легіони теплих сніжин і падали перед очима на ріку . Дінцеві ж не було краю . Неширокий і бистрий , він ховався за очеретом , повертав на схід на південь і знову на схід , ніс човна далеко - далеко в бік і раптом через довгі години знову пустотливо показував своє , уже раз перейдене водяне тіло десь за півсотні кроків праворуч . Леонардо покинув весла й випростався в човні . Вони в'їздили в Слобожанську Швайцарію . За ними відпливала сіть озір і колін , Кривець розвивався в Дінчик і йшов у велике плесо під Задонецьким хутором , ліворуч попереду лежало , як колосальне дзеркало , Біле Озеро . А просто попереду вогким подихом віяла озія темних лісових гір , ховаючи під кучмою ще незнаний підгірний Дінець . Леонардо стояв як скам'янілий , Альцеста підвела голову і мовчки дивилася на ліси . На мить стало зовсім тихо , крекіт жаб ущух , гори несподівано затулили півнеба і застигли в чеканні . „ Альцесто , люба “ тихо мовив Леонардо — і не зміг казати далі . „ Альцесто “ , сказав він з зусиллям . Вона повернула до нього голову і мовчки дивилася на нього глибокими вогкими очима . „ Альцесто ! “ повторив Леонардо „ Там … десь там … серед одежі лежать мої цигарки . Дай сюди , будь ласка . Страшенно хочеться курити “ . VIII „ Коли б я був не скромний медик , а прозаїчний лірик , яких , до речи , о Альцесто , дуже багато на Україні , і пишуть вони або вірші , що нічим не різняться від прози , або прозу , що нагадує дуже погані вірші , коли б я , о Альцесто , був прозаїчний лірик , я так спробував би передати тобі своє вражіння від Слобожанської Швайцарії . „ Подивись , наш човен впливає за тринадцятий поворот і враз змінюється весь ландшафт , неначе на сцені включили лісові лямпи замість степових . „ Вода стає темна , тиха й глибока . Вода стає вчетверо ширша , але три чверті її затуляє тінь лісових гір .
Indietro Pagina 7 di 32 Pagina 7 di 32 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
