Salta il testo dell’articolo
ЗАПИСКИ КИРПАТОГО МЕФІСТОФЕЛЯ РОМАН В розчинене вікно потягає розталою корою дерева й кислим вохким духом водянистого , весняного снігу , що ріденько чвакає під ногами . Тютюновий дим , розділений течією повітря , незадоволено клублячись , розріджується . Чути , як дзвонять у Софійському Соборі великопосним , задумливим дзвоном . Там , у Соборі тихо тріскотять свічки , пахтить вільгостю стін , під банею високо вгорі лунає монотонний голос дячка . Весна — паскудний час , неспокійний , розхрістаний , безглуздий . Вечорами тільки й можна робити , що грати в карти . Тут принаймні знаєш , у чому річ . За одну ніч гри можеш пізнати все минуле й майбутнє своїх партнерів . Ось Карачапов : він здатний схопити людину , що попала в скрутне становище , взяти її за горло й душити доти , поки ні копійки не лишиться в неї . Робитиме це серйозно , з діловитою пикою , мовчки , строго , поважно . Клапан — боягуз , хапа дрібничками . Схопивши , озирається , біжить у куточок і там наминає свій маслачок . Окрім маслачків , ні про що не мріє . Сосницький гасає в ріжні боки . Коли ведеться йому , може кинутись у воду й , рискуючи життям , рятувати другого . Коли погано з ним , — може підставити ніжку приятелеві і знаходити для себе сатисфакцію в біді його . Мені приємно заманути чоловіка на саму гору й зіпхнути його вниз . І той момент , коли в очах , поширених надією й захватом , блискає жах — є найкращий . Приємно , коли увага застигає , й ти обережно , м'ягко повертаєш його в той бік , який тобі потрібний . А він усміхається й гадає , що сам іде , « сам іде » ! От за це ще можна багато дати : коли ти так запанував над ним , що він уже й не помічає того . Сосницький бере в мене вже шосту сотню . Він більше не хоче рискувати . Тепер він гратиме з розумом . Банк нароста . Це вже справжня гора . Але Сосницький по камінчику , як Клапан , довбає і з усіх сил тримає себе , щоб не кинутись на неї з криком « ура » ! Він , недбало розсівшись , ставить малесенькі ставки , — його не обходить гора . Мене ж тягне вивести його на неї . — Ну , Сосницький , давай у кумпанії ? Га ? — Ні , мерсі . — Що , волієш по гривеничку зароблять ? Розсудливо . Катай , серденько , катай , принесеш діткам гостинчика . Ну , кинь дурниці ! Удвох же , кажу тобі . Ну бо ! Сосницький раптом плигає : — Давай , кат його мамі ! Скільки там ? Карачапов , бережіться ! Він сідає рівніще , зачісує обома руками жовту гриву й гупа рукою по столі . Він от - от на самісінькій горі . Тоді я замислююсь і кажу : — Ні , здається , момент не дуже добрий , треба , мабуть , підождати . — Що ? ! Ждати ? Чого ? ! — Кращого моменту . Тепер не можна . — Ех , ти , боягуз ! Сам іду ! — Як хочеш , не раджу . — Начхав я на твою раду . Скільки в банку ? Він сам іде ! А побіч , за столом із закусками , сидить оцей обгризений Нечипоренко . Немов не помічаючи сам , часом бере вилкою то гриб , то шматочок ковбаси , й їсть . А щелепи йому десь аж корчить , і хочеться кинутись , виючи , на їжу й обома руками пхати її в себе , сопучи та здригуючись від насолоди .
Indietro Pagina 1 di 142 Pagina 1 di 142 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
