Salta il testo dell’articolo
Я чую , як одразу червонію , й по мені розливається тяжке почування сорому . — Так , я … — Адже вона шантажистка ! Я мовчу й силкуюсь усміхатись вибачливо та насмішкувато . — Ну , відповідайте ! — Звідки ви набрались таких відомостей ? — Не ваше діло ! Відповідайте ! — Так , шантажистка ! — кажу я жорстко й твердо . Сором миттю зникає , замісць його , з'являється дивна злість . — І ви це знаєте ? — Так , знаю ! Але Суботович , якого вона обдурює , отвертий « мерзотник і грабіжник » , як ви кажете . Кубешка проти його все - одно , що маленька , злодійкувата собачка проти вовка . Перше , ніж судити , Ганно Пилипівно . . . — Я не суджу , а питаю . Не хапайтесь лаятись ! Я сама боронила вас , і не хотіла вірити . Але ви з цим Суботовичем були раніще в гарних відносинах . В карти грали раз - у - раз . Бували в його . Так ? — Що це , допит , Ганно Пилипівно ? — Чого допит ? Хиба ́ тут якась тайна ? Мені просто цікаво вияснити . Коли він грабіжник і мерзотник , то чого ж ви приятелювали з ним ? Як можна приятелювати з такими ? І правда , що ця жінка хоче зідрати з його сто тисяч ? — Так , правда ! — І ви матимете за те великий гонорар ? — Великий . Шапочка пильно зиркає на мене , потім мовчки бере в мене з рук торбинку й тихо , немов винувато , каже : — Ну , мені треба вже йти . Яка відчуженість , холодність у цій тихости й несмілости ! — Кінець , Ганно Пилипівно ? Значить , і я шантажист ? Грабіжник ? Вона підводиться і з ніяковістю відповідає : — Не будемо про це більш балакати . Прощайте ! Я поспішаю . І , не подавши мені навіть руки , хитнувши тільки головою , вона відходить . Мені хочеться схопитись , наздогнати її , взяти за плечі й сильно повернути до себе . Як ти смієш так іти ? ! Як ти смієш ? ! Але я не ворушусь і , криво посміхаючись , дивлюсь їй у слід . Що ж це : кінець ? Так несподівано , безглуздо , неможливо ? Та ще ж пів години тому я йшов повз її дім і думав , що завтра прийду , сидітиму в неї в кімнаті , дивитимусь , як збіраються горбочками брови , як вона жмурить очі й витягає трубочкою губи , ніяковіючи й сердячись ! І ніколи , значить , вона вже не буде сердитись на мене , кидати мені відривчастих наказів підчас співу ? « Шантажист і мерзотник ! » Я з усієї сили б'ю палицею по лаві , встаю , і швидко йду звідти . — Зво - ощик ! … Мій крик розлягається по вулиці , мабуть , не один здригнувся від його . Згори з грюкотом наввипередки женуть візники . — Смали в « Шато ! » На ввесь дух ! Карбованця на водку ! Дурна , вузька , простолінійна моралістка ! Дівча , яке береться судити про те , чого не розуміє ! І плювать , коли так ! « Прекрасна дама ! » Подумаєш , моральність ! В « Шато » я знаходжу млявого й мовчазного Кригу - Зальотного в товаристві двох шансонетних співачок . Моя поява має на його такий вплив , як у казках жива вода на мертвого царевича . — Криго ! Треба здорово напитись ! Чуєш ? — Напитись ? Зробимо ! Коли треба , зробимо ! І ми « робимо » . Біль у потилиці , язик шорсткий , неначе обструганий , вишарований . Стан такий самий , як після гульні : я не почуваю тіла . Від п'ят до шиї я ніби вкритий важкою , сірою матерією . Живе тільки сама голова ; сам головний мозок : холодний , чистий , легкий . Всі емоції й почуття притуплені або зовсім придавлені . Моє довге тіло з волосистими ногами й волохатими грудьми здається мені чимось стороннім і викликає холодну гидливість .
Indietro Pagina 87 di 142 Pagina 87 di 142 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
