Salta il testo dell’articolo
Я зупиняюсь , не відважуючись далі говорити при Галі . Але Варвара Хведорівна спокійно й незвично для неї стомлено каже : — Так , він стріляв у мене . Він , мабуть , подумав , що вбив мене , бо я , відсахнувшися , спіткнулась на стілець і впала . Він у вас ? — У мене . — Скажіть йому , що я навіть не ранена . Окрім того , коли ваша ласка , попрохайте його прийти додому , мені треба побалакати з ним . Скажіть , що я постараюсь не хвилювати його цею розмовою , і що ця розмова буде остання . Він давно в вас ? — Ні , тільки - що … — Він не був у поліції ? — Здається , ні . Так , звичайно , ні . Инакше його б задержали там . Хиба ́ це сталось тільки - що ? — Це було біля дванацятої . Ви скажете йому ? — Неодмінно . Неодмінно скажу ! Варвара Хведорівна має такий вигляд , що я низько , поштиво вклоняюсь їй і виходжу . Коли Панас Павлович , нарешті , розуміє , що ми з Шапочкою силкуємося вияснити йому ситуацію , він страшенно , болюче червоніє й , не слухаючи нас далі , вибігає в передпокій . Йому так соромно , що я вже мовчу , відмикаю двері й випускаю його . — От так дурна й тяжка історія ! — кажу я , вертаючись у кабінет . — Наче якийсь кошмар приснився . . . — сердито каже Шапочка . — Але ж він усе ж таки хотів убити її , Якове ? — Так , як видно … — І дурний : не радіє , що так вийшло , а соромиться . — Тепер , може , вже й радіє . — Їй - Богу , як кошмар . Приснилось , і вже немає . От тепер я почуваю , як трусяться ноги . Ну - ну ! Вона стомлено сідає , потім лягає на канапу й заплющує очі . А я ходжу по хаті , стараючися ступати тільки по килимі , й хочу вернути ту радість , яку так нагло перервав Панас Павлович . Але радости немає . Я вдаю , що дуже збентежений історією з Панасом Павловичем , і Шапочка не дивується з моєї мовчазности . Вранці Варвара Хведорівна телефоном запрошує мене прийти до неї в четвертій годині пополудні в дуже важній справі , яка торкається Панаса Павловича , її та їхніх дітей . В її голосі вчуваються ті самі нотки втоми й чудного спокою , що й учора . Я обіцяю . Очевидячки , вияснення при свідках , установа нової конституції . Я — свідок із боку чоловіка , а з її боку буде хтонебудь із її приятелів . Бажаючи бути офіціяльно точним , я входжу рівно в четвертій у їхній передпокій . На порозі вітальні зустрічає мене Варвара Хведорівна . Вона в чорній , глухій сукні , з довгим золотим ланцюжком на всі груди . Вітаючися з нею , я помічаю , що її губи сьогодні не нафарбовані , та що колір лиця недужий , у жовтявих плямках . Одначе вона тримається таксамо рівно , велично , й її великі пукаті очі дивляться на мене спокійно та холодно . З великим здивованням я застаю в вітальні Олександру Михайлівну . Вона стоїть біля роялю й удає , що вважно розглядає якусь фотографію , тримаючи її обома руками близько коло самого лиця . Зачіска в неї нова , дуже молодить її . Вона одягнена , як у останній час , модно й підкреслено чепурно . Мені це кидається в очі , не вважаючи на надзвичайність ситуації . Кидається в очі також ( особливо після обличчя Варвари Хведорівни ) її краса , благородна та строга .
Indietro Pagina 125 di 142 Pagina 125 di 142 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
