Salta il testo dell’articolo
Так , розуміється , це найкраще за все : Клавдію негайно треба випровадити з цього міста ! Дати їй грошей , забезпечити на далі , і з питанням покінчено . Коли дитина підросте , за її вихованням можна буде стежити збоку й навіть брати до себе на якийсь час . Але негайно , негайно забрати їх звідси ! Трохи раніще , ніж звичайно , їду до Клавдії . Мене зустрічають похмуро , сторожко , вороже . Але , коли виясняється , що я відмовився від учорашніх намірів , обличчя відмерзають , хоча щодо переїзду в инше місто відповіди не маю . Як же буде з Олею ? Без Олі ніяк неможливо . — Ольга Петрівна може перевестись … — Так , але з цим багато клопоту … Ольга Петрівна має йти на лекцію , й ми лишаємось удвох . Клавдія мовчить . Костя , одягнений , стоїть біля неї і пхикає : тітка Оля перед лєкцією обіцяла піти з ним на прохід , але я перебив , і тепер прогулька пропала . Він усім тілом ліниво навалюється на коліна Клавдії й тягне : — Ма - а - мо ! Клавдія машинально відпихає його й думає , дивлячись кудись убік . — Ну , Клавдіє , я чекаю рішучої відповіди . Це єдина умова , яку я ставлю . Здається , її можна виконати … — Ні той , ні той не має батька . . . — гірко шопоче Клавдія і скорботно хитає головою . — Ма - а - мо ! Я хочу гуля - а - ть ! — Про це , Клавдіє , краще не будемо говорити тепер . Колись ти сама побачиш , що … Ну , та це всеодно . Так як ? Га ? — Я без Олі не можу рішити . Костя шарпає матір за рукав , схлипує й пацає ногою . — Мамо , ти чуєш ? … — Ах , одчепись ти від мене , ради Бога ! Чого ще тобі треба ? Чого ? — Я гуля - а - ть хочу ! — Завтра підеш . Тітка Оля пішла на лєкцію . — Поведи ти ! — Я тебе поведу ! А з Мікою хто буде ? Костя понуро зиркає в мій бік і мовчить . — Чого ж ви прислугу досі не наймете ? — Оля каже , що поки - що не треба . Знову ця Оля ! Оля каже , Оля не хоче , Оля думає ! — Не можна ж з дитиною без прислуги ! Економія річ добра , але до певної міри . Костя напевне ніколи не гуляє . — Та рідко … — Ма - а - мо ! — Ти відчепишся від мене сьогодні ? — Я гуля - ать хочу ! — Я можу посидіти тут з пів години . Поведи його гулять ! — кажу я , щоб не чути цього « мамо » . Костя соромливо посміхається й кидається на Клавдію , термосячи її і стягаючи з стільця . Вона сердиться , Костя починає верещать , і вона здається . — Ми будемо побіля дому . Коли щонебудь пильно треба буде , ти тільки зійди з сходів ! Він спить . Вона одягається й , узявши за руку Костю , що радісно підстрибує , виходить . Я зостаюся сам . Ще , коли вона одягається , мені починає дуже битися серце . Коли ж стихають їхні кроки , й я входжу в кімнату , хвилювання до такої міри розростається , що слина в роті стає густа , липка , а ноги підгинаються . Я на віщось сторожко слухаю , але від крови , що приплила до голови , в вухах такий шум , ніби хтось віником ритмічно мете підлогу в сусідній хаті .
Indietro Pagina 131 di 142 Pagina 131 di 142 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
