Salta il testo dell’articolo
Я схоплююся , стискаю кулаки і в сліпій люті кричу : — Будь проклята ! ! Будь проклята ! Нічого нема , нічого ! Відчепись од мене ! Засвічую лямпу , хапаю перші , що попадаються під руки , папери й читаю . Коли починає сіріти в вікні й усе моє тіло горіти від двох безсонних ночей , я гашу світло й падаю в постіль , ні про що вже не думаючи й бажаючи тільки сну . Я понурий і злий . Кричу без вини на секретаря , на Миколу , і з злістю бачу , що вони від усеї душі ненавидять мене . Секретарь іде в якійсь справі , і я лишаюсь сам . Голову ломить , і біль переходить у виски . Комусь Микола відчиняє . Влітає Панас Павлович Кривуля . Не входить , а влітає . Це діється так незвичайно , що я , ще не бачучи як - слід збентеженого Кривулі , почуваю , що сталося щось катастрофічне . Завсіди спокійний , до втоми тверезий , чепурний , благообразний , приват - доцент філософії , трошки скептик , але не злий скептик , а удаваний , щоб сховати під цим скептицизмом м'ягкість характеру , якої соромиться , — Панас Павлович у сю мить не то п'яний , не то невмитий , але виразно й дуже схвильований . Його волосся , — звичайно ретельно зачесане набік , немов жовта шапочка , — тепер лежить на чолі неохайними , злиплими від поту кільцями . Насмішкувато - добрі , трохи короткозорі очі , запалені й обведені оранжевими припухлими повіками , моргають зза пенсне напружено й розгублено , немов туди попала порошинка . Все лице з незайманим рум'янцем ясного блондина , з м'ягким безвольним носом , здається пожованим , брудним і дурноватим . — Дома ? — відривчасто кидає він , налітаючи на мене грудьми й машинально тикаючи руку . — Слава Богу ! Думав , що не застану … — Що таке , Панасе Павловичу ? Я підводжуся , здоровкаюсь і підсуваю йому фотель . Він гепається в його , важко сопучи , й починає шукати хустку по всіх кишенях . Його жилетка , застібнута тільки на горішній та нижній ґудзик , роззявляється від рухів , і видно білизну . Не знайшовши хустки , він забуває про неї й раптом , дуже кліпаючи , дивиться мені в лице . Потім одразу рішучим , грізним , але в той же час немов би зляканим голосом заявляє : — Годі ! Розводжуся з жінкою . Беретесь помагати ? Але негайно , негайно ! Зараз же , моментально ! — Берусь , Панасе Павловичу ! Я бачу , що говорити йому в цю хвилину про те , що розвід в один мент не робиться , нема ніякої рації . — Чудово ! — грізно стріпує він головою , від чого кільця підстрибують на спітнілому лобі . — Чудово ! Буде з мене , буде ! — Що сталося , Панасе Павловичу ? З великим трудом мені вдається вияснити таку річ . Варвара Хведорівна сьогодні вранці пішла до Олександри Михайлівни , влетіла до неї в хату і вчинила « принципіяльну » балачку , на закінчення якої вдарила дівчину по лиці . Після того спокійно вернулась на лоно сім'ї , де й стала піджидати Панаса Павловича . Ждала вона його в озброєнню своєї правоти і приготована як - слід , бо знала , що Панасові Павловичеві буде відомо про « балачку » з Олександрою Михайлівною раніще , ніж він прийде додому . Дійсно , Панаса Павловича викликано з ґімназії , де він саме мав лекцію . Він моментально погнав додому страшенно розлючений , з непохитним наміром « убить або , принаймні , скалічити цю паскудну гадину » . Яким способом він майже п'яним став , про це Панас Павлович розповів дуже невиразно : хотілось пити , ну , побачив по дорозі ресторан , зліз і випив . Та , окрім того , з такою особою , як його мила дружинонька , по - людськи балакати неможливо , коли хочеш добитися яких результатів . Випив він небагато : три чарки коньяку та дві пляшки пива , — пиво від згаги . Але досяг блискучих результатів ; він балакав з Варварою її власною методою : загилив їй аж два ляпаси й заявив , що « рішучо , катеґорично й на завсіди розходиться з нею » .
Indietro Pagina 15 di 142 Pagina 15 di 142 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
