Salta il testo dell’articolo
Такі сцени відбуваються кілька разів на день і з ріжних приводів . Зникають вони тільки тоді , як Костя , бува , заслабне . А слабує він часто . Недокровне , малосиле його тільце далеко слабше бореться з хворобами , ніж з матіррю . Тоді боротьба затихає , і приходять инші відносини , ніжно - уступчиві , тихі , шопотливі . Здається , що вони обоє мовчки вступають між собою в перемирря , з огляду на наближення спільного ворога , і стараються поводитись як - мога тихіще й непомітніще , щоб не звернути на себе його уваги . І невідомо , хто з них більше лякається хвороби , мати , чи син . Костя безумовно лякається , хоч і не дуже терпить від якоїсь там простуди , але тільки те й знає , що питається , чи довго він слабуватиме , чи не помре , і все прохає поставити термометра , надаючи йому цілюще значіння . А мати без протесту виконує всякі його бажання й без перестанку цілує його руки , ноги , груди , не відриваючися хвилинами . Здається , що вона лиже його й тим хоче злизати хворобу . Я часто вітаю себе з тим , що не я батько сього хлопця , і що ця жінка не моєї дитини мати . Але цікаво слідкувати , як подвоївся звір Клавдії Петрівни . Одна половина тягне до Кості , друга до мене . І вона сама не знає , що їй , бідній , робити . То цілує Костю , то лає його , то знов кидається до його , а Костя , хоч не розуміє , але добре відчував щось непевне в відносинах матері до його , щось нетверде , винувате , ослаблене . Він не може не бачити , як вона подивляється на мене , як уся горить у моїй присутности , як , узагалі , вся різько змінилась . Нема вже , наприклад , колишнього лежання на канапі , болів голови , сонного роздратовання . Вона цілими днями наспівує , рухається , регоче , грає на ґітарі . Вся вона помолодшала , посвіжіщала , покращала . І не то лагідніща стала з Костею , не то байдужіща до його . Тепер часто вона дозволяє йому те , чого раніще треба було добиватися сльозами , пацанням ногами , сварками та криками . Хто його знає , через що Костя зо мною все ніжніщий та ніжніщий , але в сій ніжности я все ж таки не почуваю щирости . Часом навіть здається , що він жагуче , несвідомо ненавидить мене , боїться й ревнує матір до мене . Біля восьмої години до мого столика підсідає Карачапов . Він чимсь пригнічений і на мої питання відповідає неохоче , похмуро . Але навіть його товариство мені приємніще , ніж моєї власної особи . Я оповідаю йому про все , що лізе мені на язик , а він невважно хитає головою й не слухає . Все ж таки час потроху минає . Раптом , несподівано хтось ззаду сильно б'є мене по плечах . Я швидко озираюсь : переді мною стоїть Сосницький , п'яно та злісно посміхаючись . Він чогось у фраку й через це здається ще важчим постаттю . — Доброго здоров'я , Кирпатий Мефістофелю ! Про віщо тут радитесь , панове жироїди ? Га ? І він широким жестом підсуває собі стільця . Не питаючись нашого дозволу , поважно й помалу сідає , кличе локая й каже дати пляшку коньяку . На його плечах і на комірі лежить лупа й жовті волосинки з його гриви . Губи спухли , й очі повертаються важко , мляво й понуро , навіть , коли він сміється . — Ви де ж це так насмоктались ? — хмарно й байдуже питає Карачапов , не перестаючи , очевидячки , думати про своє . — Де треба ! Ну , Якове Василевичу , як же там твоя нова мадамочка ся має ? Га ? І знову боляче хляпає мене по плечі . Думка , що Сосницький навмисне це робить , примушує мене стримати себе . Я позіхаю і звертаюсь до Карачапова :
Indietro Pagina 36 di 142 Pagina 36 di 142 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
