Salta il testo dell’articolo
Що має ця людина такого , що тримає її на світі з цими покривленими закаблуками , голодними очима й тихою впертостю ? Невже любов до своєї молодости ? Чи щось инше ? Ах , мабуть , щось инше ! Кожний любить свою молодість , кожний з солодким болем скидує з неї все , що було колись брудного , й лишає собі тільки саме радісне , зворушливе . Але не кожний з поваги й любови до неї може ходити все життя на покривлених закаблуках і кидати мерзотникам у лице по триста карбованців . Нечипоренко заходить у ворота маленького будинку . Ворота старі , поїджені негодою , часом ; біля них бруд і сморід . Я поспішаю дуже , але коли входжу у хвіртку , то Нечипоренка вже не бачу на подвіррю . — Ей , ти ! Ти дворник ? — Так , точно . Вам кого нада ? — У вас живе господін Нечипоренко ? — Нечипоренко ? Та так , що нада признаться , живуть . У п'ятому номері . Я тикаю в руку дворникові невеличкого ключа , який одмикає йому вуста . Він тепер може розказати мені все , що треба й не треба мені . « Господін Нечипоренко живе тут уже шостий місяць . Ничево сібє господін , привлекательний ; ну , када ж бідують сильно . Так , що даже за кватиру приходиться воюваться з ними , щоб спорожнили , бо не платять уже третій місяць . Діточок трійко , одне зовсім мале . » Після того я беру візника й їду додому . Так я й знав , що « бідують сильно » . По дорозі я згадую , що мені треба заїхати до товариша . Нагальної справи нема в мене , але коли це по дорозі , то чому б не зайти ? До речі , я побалакаю про довг , який уже давненько є за ним . Товариш зустрічає мене трохи ніяково . Так , так , довг , він сам оце недавно зовсім збірався завезти мені , та якось так сталося , що забув , а тепер вільних грошей немає . Але в сих днях неодмінно - неодмінно завезе . — Ну , добре ! А ви мені скажіть от що ! Ви , здається , є юрисконсульт кооперативного товариства ? Так ? — Атож ! — Ну , то маю до вас невеличке прохання . Чи не могли б ви примостити десь там при вашому товаристві на якійсь посаді одного чоловічка ? Чоловічок дуже порядний , чесний , освічений і бідує дуже . — Гм … Це , здається , можна буде . Там якраз , здається , увільнилась одна посада . Ну , та в кожнім разі для вас , товаришу , я постараюся зробити це неодмінно . А хто такий ? Сповістити вас тоді , чи як ? — Ні , ні , мене не треба ! Я вам дам адресу , а ви самі зверніться до його . Ніби ви чули від якогось зпайомого , який рекомендував його . Але дуже прохаю не говорити йому , що я робив заходи в його справі . Чуєте ? — Добре , добре ! Я даю адресу , товариш дуже пильно записує її , ще раз обіцяє в сих днях оддати довжок , і просить не турбуватися про « чоловічка » . Довжка я не побачу , розуміється . — Ні , голубе , ні , серденько , любчику , ясочко , поїдьмо ! Не опинайся ! Вирвався , розумієш , тільки на два дні . І спеціяльно для того , щоб сприснути своє відродження . Спеціяльно ! Так і Соні сказав : їду сприснути з Яшею своє відродження . Обняти каналію , напоїти « до бєлого колєна » , як кажуть у нас у містечках , і гайда знов назад , додому , « въ глушъ , въ Саратовъ » . І ти не маєш ніякого права відмовлятися . Ну , серце , їдьмо швидче , восьма година вже , їсти хочу « центропривабливо » , як казав один публіцист ! Їдьмо , їдьмо !
Indietro Pagina 67 di 142 Pagina 67 di 142 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
