Salta il testo dell’articolo
I . Полові воли Це сталося в одному великому селі на Херсонщині . Посеред вулиці стояв гарний будинок із дерев’яним дахом і ганком , а навпроти нього був шинок . Далі тяглися хати , городи й криниці , а за селом стояли вітряки . У гарному будинку жив Осип Степанович Бичок , найбагатший чоловік у всьому селі . Бичок давав людям гроші в позику і завжди казав , що робить це для Бога . Але за кожен карбованець він потім брав великі проценти . Тому в селі його потай називали глитаєм . Так кажуть про людину , яка жадібно ковтає чуже добро . Одного дня біля будинку стояли Бичок і Мартин Хандоля . Мартин був заможним селянином , мав волів , корів , овець і повний тік хліба . Але останнім часом він почав пити , і того дня теж був під чаркою . — Шинкар не дає мені горілки в борг , — кричав Мартин , — але нічого , тепер я питиму за свої гроші ! — А хто ж вас усіх рятує з біди , як не я ? — спитав Бичок . Мартин подякував йому , а потім розповів , що люди говорять про Бичка погане . Вони кажуть , ніби це Бичок навчив Мартина пити горілку . — Тільки це брехня , — засміявся Мартин , — бо я навчився сам ! Бичок важко зітхнув і сказав , що люди просто заздрять йому . А він однаково буде допомагати кожному бідному чоловікові . Хай його навіть проклинають і плюють йому в очі , він не зверне з доброго шляху . — Пам’ятай же , куме , — сказав він наприкінці , — що ти вже винен мені півтораста без двох . — Як це ? Аж стільки ? — здивувався Мартин . Він почав рахувати на пальцях і голосно бурмотіти . Після Різдва він узяв сорок карбованців , улітку взяв ще сорок , а потім ще тринадцять . Як він не рахував , виходило зовсім не півтораста . — А проценти ти забув ? — тихо нагадав Бичок . Мартин довго дивився в небо і знову рахував , бо не дуже розумів , звідки беруться ці проценти . Нарешті він махнув рукою і сказав , що так воно і є . Боргу він не боявся , бо мав волів , корів і хліб і міг заплатити будь - коли . Тоді Бичок ласкаво взяв його за руку . — Візьміть ще два карбованці , — сказав він , — і нехай ваші полові воли будуть моїми . — Моїх полових волів ? — розсердився Мартин . — Та такі воли з дна моря витягнуть ! Не продам ні за які гроші ! Він пішов до шинку і весело гукав на всю вулицю , що Мартин сьогодні гуляє і всіх кличе пити . Бичок дивився йому вслід і всміхався , бо знав , що Мартин скоро повернеться . Потім він покликав свого наймита , хлопця Кіндрата . Хлопець прибіг блідий і худий . — Чого ти такий , ніби три дні нічого не їв ? — спитав Бичок . — Бо я крім глевкого хліба нічого й не їв , — відповів Кіндрат . Бичок не слухав його і послав по селу кликати гостей до шинку . Нехай усі добрі люди п’ють за Мартинові гроші . За це він пообіцяв хлопцеві бублик , і Кіндрат тільки зітхнув , бо про такий бублик чув уже багато разів . Коли хлопець побіг , Бичок почав уважно дивитися на вулицю . Він чекав на одну людину , але сьогодні Олена чомусь ще не ходила по воду . Олена була молода й дуже гарна , і ще дівчиною вона подобалася Бичкові . А коли вона вийшла заміж за бідного Андрія Кугута , Бичок зовсім втратив спокій . Тепер він думав про неї вдень і вночі .
Indietro Pagina 1 di 9 Pagina 1 di 9 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
