Salta il testo dell’articolo
II . Чесна вдова Із шинку вийшла Вустя , Мартинова жінка , і гнівно подивилася на Бичка . — Це ви знову позичили Мартинові гроші ? — спитала вона . — А хіба в мене звіряче серце ? — сказав Бичок . — Коли чоловік просить , то я мушу йому допомогти . — Добра поміч ! Хіба вам не гріх споювати чоловіка , та ще й свого кума ? Бичок сказав , що не хоче говорити з дурною жінкою , бо все село знає , яка вона дурна . Тоді Вустя нагадала йому одну давню історію . Колись він сам ходив за нею , хвалив її красу і навіть ускочив за нею в комору . Тоді вона не була для нього дурною . — Нічого такого я не пам’ятаю , — холодно сказав Бичок . — Сорому у вас нема ! — сказала Вустя і пішла геть . Бичок тільки похитав головою і подумав , що жінка ніби тиха , а в ній ціла купа чортів . Добре ще , що вона не любить ходити по людях і розносити плітки . Потім він знову подумав про Мартинових волів , бо такі воли коштували набагато більше , ніж Мартин був винен . Тут вулицею пройшла Стеха , Оленина мати , і голосно плакала на ходу . — Ой , матінко , уже все в мене описують ! Одна корова мені залишиться ! Чим я буду годувати малих дітей ? Бичок одразу пішов їй назустріч і заговорив до неї дуже ласкаво . Він нагадав , як колись не раз рятував її з біди . Але її зять Андрій тепер дивиться на нього як на ворога , і тому Бичок уже більше року не заходив до їхньої хати . Потім він озирнувся і сказав тихіше : — А я ж тобі казав : віддай мені свою Оленку , нехай буде в мене господинею . Ти не послухала , а тепер плачеш . — І що ж я була б за мати , — сказала Стеха , — якби сама віддала свою дитину на гріх ? Ніколи ! Стеха добре знала , що таке людський сором , і розповіла Бичкові про свою молодість . Колись вона була найкращою дівчиною в селі , і її покохав молодий панич . Потім він покинув її , а люди довго сміялися з неї . Щоб сховатися від сорому , вона вийшла заміж за першого п’яницю . Чоловік часто бив її , а вона мовчала і терпіла . Такої долі вона не хотіла для своєї дочки . — Плювати на людські розмови ! — сказав Бичок . — Вам плювати , а нам відбувати , — гірко сказала Стеха . Потім вона знову заплакала , бо не мала в кого просити допомоги . Тоді Бичок поклав руку їй на плече . — Є кому тебе порятувати , — сказав він . — Я знаю , що ти мені цих грошей , може , ніколи не віддаси . Я знаю , що ти мене лаєш перед людьми , бо в мене скрізь є вуха . Але я однаково тобі допоможу , і не для тебе , а для Бога . Стеха схопила його руки і почала їх цілувати , бо не знала , як йому дякувати . Бичок назвав її чесною вдовою , попросив молитися за його грішну душу і повів до себе в будинок по гроші . Тим часом на вулицю вийшла Олена , яка шукала матір . Збирачі податків уже описали їхню телицю , а тепер хотіли брати скриню з одягом . Олена стояла сама і згадувала недавнє щастя . Ще зовсім недавно вона думала тільки про те , як побачити свого милого і почути його голос . А тепер щодня в їхній хаті були тільки горе і бідність . Олена закрила очі рукою . — Як тяжко жити на світі зі щирим коханням , — тихо сказала вона .
Indietro Pagina 2 di 9 Pagina 2 di 9 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
