Salta il testo dell’articolo
Стеха сказала , що тепер у них одна надія на Осипа Степановича . Олена попросила не згадувати про нього , але мати не бачила іншої дороги . Завтра їх виженуть із хати на вулицю , а в неї ще троє малих дітей . Куди вона з ними піде ? — Байдуже йому про нас , — сказала мати про Андрія . — Не кажіть так , мамо ! — заплакала Олена . Раптом вона згадала , що сьогодні писар мав повернутися з міста . Може , він привіз лист від Андрія ? Олена схопилася і побігла до писаря , а серце в неї билося так , ніби щось віщувало . Стеха залишилася сама і думала про свою гірку долю . Може , Бог досі карає її за старий гріх , за те , що вона колись покохала панича і осоромила свій рід ? Вона впала головою на стіл і заридала . Так і знайшов її Бичок , який увійшов до хати без запрошення . — Чого ти , стара , щодня голосиш ? — спитав він . — Хто чим багатий , той тим і бавиться , — гірко сказала Стеха . Бичок сказав , що чув про біду з хатою і прийшов допомогти . Олена колись звеліла йому не ступати на їхній поріг , але він однаково прийшов . Він же не може спокійно дивитися на людське горе . VI . Чорна книга Бичок сів на лаву і довго говорив про гріхи . Він казав , що весь світ стоїть на гріхах , як хата на стовпах . Брат обдирає брата , син обкрадає батька , люди п’ють , сваряться і навіть скаржаться на Бога . Усі люди грішні , кожен за себе і за всіх . Стеха слухала і тільки зітхала . Потім Бичок спитав про Олену . Стеха розповіла , що дочка стала зовсім інша . Спершу вона плакала , а потім знову заспокоювалася . Але останні дев’ять днів вона ніби не своя , і мати її зовсім не впізнає . — А ти говорила з дочкою про моє діло ? — тихо спитав Бичок . — Говорила , а вона все своє : « Не піду на гріх ! » — Який гріх ? Я ж кличу її до себе господинею , — сказав Бичок . — Нехай доглядає мій дім і мене , а я їй добре подякую . А як Андрій вернеться , я і його прийму , як рідного сина . Стеха сказала , що Бичок сам може поговорити з Оленою , бо він знає розумні слова . Бичок відповів , що матері це зробити краще . Тільки треба говорити з дочкою обережно і здалеку . Стеха озирнулася і спитала пошепки : — Люди кажуть , що ви маєте чорну книгу і що ви дев’ять субот ходили , поки її здобули . Це правда ? — Правда , — гордо сказав Бичок . — Та книга показала мені весь світ . Я гляну на людину і знаю , чим вона дихає , а гляну на зорі й бачу , що робиться за двадцять верст . Стеха перехрестилася і пішла шукати Олену , а Бичок залишився в хаті сам . Тепер він міг подумати спокійно . Він знав , де Андрій , бо сьогодні від Андрія знову прийшов лист . Скоро мав повернутися додому і сам Андрій . Але жодного Андрієвого листа Олена так і не прочитала . Усі листи приходили через писаря до Бичка , а Бичок їх рвав або палив у печі . Тепер він витяг із кишені інший лист , який написав сам . — Нехай несе , кому хоче , — сказав він собі , — тут усе добре написано . Бичок подумав про гроші й хліб , які він давав Стесі весь рік . Хіба його добро має пропасти задарма ? Ні , хоч на тиждень , хоч на один день , а Олена буде його . Навіщо тоді гроші , якщо за них не можна купити все на світі ? Краще їх тоді спалити або кинути у воду .
Indietro Pagina 5 di 9 Pagina 5 di 9 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
