Salta il testo dell’articolo
Останній загін бився разом з полковником Джеджалієм . Коли стемніло , козаки знайшли човен і тихо пливли через очерет , шукаючи броду . Але один козак захотів запалити люльку , і поляки побачили вогник і кинулися до човна . Козаки билися довго , але всі загинули . Останнім упав полковник Джеджалій . Перед смертю він крикнув : « Хай ті , хто злякався і не боронився , вічно шукають броду , який знав я ! » Відтоді на цьому полі й світяться вогники , бо це козаки шукають броду . Дід замовк , а хлопчик приніс мені цілу жменю камінчиків . Я вибрав п’ять найкращих і подякував йому . Потім я міцно потис дідові руку і пішов до монастиря . Уночі я довго не міг заснути . Мені здавалося , що за вікном світяться маленькі вогники , і я згадував дідові слова : « Козаки шукають броду » . Вранці я пішов на могилу , над якою стояв великий хрест . Він розкинув свої руки , як людина , а холодний осінній вітер плакав над полем . Потім ми з Трохимом поїхали далі , і я ще довго думав про те місце , де козаки сплять . VIII . Остання корова Цю легенду мені розповіли в одному волинському селі недалеко від Чуднова . Тоді була важка весна , і хліба не було ні в кого . Люди продавали худобу , щоб купити собі борошна . У тому селі жив дуже бідний чоловік , і сім’я в нього була велика : стара мати , хвора жінка і четверо маленьких дітей . Хліба в хаті не було вже давно . На подвір’ї стояла тільки одна корова , але годувати її теж не було чим . Одного разу в Чуднові був ярмарок , і чоловік порадився з матір’ю і жінкою . — Продамо корову , бо іншого виходу немає , — сказав він . Він узяв корову за ріг і повів з двору . Діти плакали за коровою , бо вона давала їм молоко . На ярмарок чоловік ішов разом зі своїм кумом , і по дорозі їх наздогнав старий жебрак . — Куди йдете , люди добрі ? Чи не на ярмарок ? — На ярмарок , — відповів кум . — Ведемо корову продавати . — Погано , що останню корову ведете , — сказав жебрак , — але й без хліба теж горе . І він пішов собі далі . На ярмарку чоловік продав корову за сорок карбованців . Він купив мішок борошна , гостинці для дітей і ліки для жінки , а ще купив собі нову свитку . Кум десь загубився на ярмарку , і чоловік пішов додому сам . Він поспішав , бо сонце вже сідало , і коли він дійшов до ліска біля села , уже смеркло . Чоловікові дуже захотілося пити . Він згадав , що в ліску є маленька криниця з доброю водою , і звернув з дороги до неї . Він уже нахилився до води , коли раптом хтось гукнув : — А це що таке ? Чоловік злякався і став як укопаний . Перед ним стояв сивий старий дід , зовсім голий , тільки з поясом . А біля криниці лежали три снопи жита . IX . Дід - Голод — Який ти швидкий ! — сказав дід . — Спочатку переклади ці снопи на інше місце , а тоді й нап’єшся . Але перш за все прикрий мене , бо мені соромно стояти голим перед людьми . А я тобі за це добре заплачу . Чоловік подивився навколо і подумав , чим би прикрити діда . Тоді він зняв з плечей свою нову свитку і накинув її на діда . — Ну , а тепер переклади снопи , — сказав дід . Чоловік підняв перший сніп , і він був легкий , як пір’їна . Другий сніп був ще легший , а третій був важкий , як камінь . Чоловік ледве відірвав його від землі , і тут зі снопа посипалося добре зерно . А вода в криниці раптом стала червона .
Indietro Pagina 6 di 9 Pagina 6 di 9 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
