Salta il testo dell’articolo
I . Вдова з Подолу Біля Києва , на Подолі , живе вдова . Вона дуже бідна . Життя в неї тяжке і гірке . Поруч шумить велике місто Київ . Там високі будинки і золоті церкви . А вдова живе бідно , наче в глухому лісі . Ніхто їй не допомагає . Хатка вдови стоїть на зеленій луці , під горою . Біля хатки немає інших хат . Над хаткою висить кам’яна гора з лісом . Повз хатку йде шлях до міста . А вузька стежка біжить від хатки до синього Дніпра . Хатка маленька і стара . Біля хатки росте стара груша . У вдови дев’ять синів і одна дочка . Дочку звуть Галя . Вона десята дитина . Вона найменша . Брати схожі один на одного , як дев’ять соколів . Усі вони чорняві , сміливі , гарні хлопці . Тільки менший брат трошки біліший і тихіший . Усі брати люблять Галю . А менший брат любить її найбільше . І Галя теж любить усіх братів . Але меншого вона любить над усе . Зима для них поганий час . Мати вдень іде в місто . Вона працює в чужих людей за малі гроші . А діти сидять удома на печі . Теплого одягу в дітей немає , чобіт теж . Тому взимку діти не виходять з хати . Зимовий день короткий . Швидко стає темно . Діти сидять на печі і чекають маму . Вони мовчать . Тільки Галя іноді шепоче : — А що , як гава прийде ? — Не прийде , — кажуть брати . — А як вовк прийде ? — знову шепоче Галя . — Ой , яка ти боягузка ! — кажуть брати . Але вони сідають ближче один до одного . А менший брат бере Галю на руки . Він тихо говорить з нею , і Галя більше не боїться . Вона співає пісеньку про журавля . Пісенька скоро стихає . Галя спить у брата на руках . Ось хтось іде по снігу . Двері відчиняються . Це мама ! Вона дуже втомлена і змерзла . Вона приносить хліб і картоплю . Іноді в неї є трохи пшона . — Діточки , ми зваримо куліш ! — каже мама . Усі раді . Галя вже сидить з ложкою в руці і кличе : — Мамо ! Мамо ! Вона дивиться на меншого брата , наче каже : « Яка в тебе гарна Галя ! » А брат гладить її по голові . Мама топить піч і варить куліш . Діти бачать її лице . Воно втомлене і сумне . Мама плаче , але каже , що це від диму . У неділю мама вдома . Вона розказує дітям казки . Казки веселі , і діти сміються . Мама теж сміється з ними . Але лице в неї все одно сумне . II . Чоботи Одного вечора мама приходить додому і кличе старшого сина . — Що , мамо ? — питає старший син і скаче з печі . — Що ? Що ? Що ? — кричать усі інші . Вони падають з печі , як груші з дерева . — Куліш ! — кричить Галя . — Куліш з пшона ! — Ні , почекайте , мої голуб’ята , — каже мама . Вона ледве дихає від утоми . — Бублики ? — тихо питає Галя . — Ні , Галю , слухай ! — каже менший брат . — Мама принесла чоботи ! — О , чоботи ! — кричить Галя . Вона така рада , наче вже в небі . Так , це чоботи . Старі , малі , з латками . Але які гарні ! Чоботи йдуть з рук у руки . Усі на них дивляться . Галя хоче їх поцілувати . Вона бере чоботи і стоїть у них серед хати . Вона сміється , і очі в неї танцюють . Так , у чоботах , вона і засинає .
Indietro Pagina 1 di 8 Pagina 1 di 8 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
