Salta il testo dell’articolo
Я відповідаю , що мені все одно , і тоді вона холодно подає мені теплу руку . Я питаю , як її звати . Вона відповідає , ніби на допиті , що її звати Ганна Пилипівна Забережна . Живе вона в шостій квартирі . Вона дозволяє мені прийти завтра від сьомої до восьмої , але більше ні на які умови не погоджується . Наступного вечора вона приймає мене холодно , як зубний лікар пацієнта . Я кажу їй про це , і вона раптом усміхається . Від цієї усмішки вона вся змінюється , стає теплою і близькою . Вона питає , чи я справді всю ніч не спав і з’їв тільки бублики . Потім вона питає , хто я такий . Я кажу , що я адвокат Яків Михайлюк і що я неодружений . Вона знайомить мене зі своєю сестрою Марусею , повною й веселою жінкою . Чоловік Марусі , Семен Семенович , служить у банку . Ганна живе в них , і мене пригощають чаєм із трояндовим варенням . Потім Ганна співає , бо вона готується стати співачкою , і я розумію , що це вона співала ту арію . Посеред пісні вона сердито наказує мені не дивитися їй у рот . Наступного разу Ганна дуже серйозно попереджає мене , що з мого залицяння нічого не вийде . Вона каже , що я їй не подобаюся , і що вона не має на це часу . Я можу приходити двічі на тиждень і слухати , як вона співає , але не частіше . І я ходжу двічі на тиждень , акуратно , як на службу . XI . Правда для Дмитра Одного разу я бачу на вулиці Нечипоренка й довго йду за ним . Він іде повільно , у старих кривих черевиках . Він довго стоїть перед вітриною з дешевими краватками , ніби йому не хочеться йти додому . Двірник у його дворі каже , що Нечипоренко дуже бідує і вже три місяці не платить за квартиру . Тоді я їду до знайомого юриста з кооперативного товариства й прошу його дати роботу одній чесній людині . Я дуже прошу , щоб ця людина ніколи не дізналася про мене . Влітку до Києва на два дні приїжджає Сосницький . Він засмаглий , з поголеною головою , і каже , що народився знову . Він тягне мене в ресторан , у затишну альтанку в саду . Там він розповідає , що тепер працює в полі , бо фізична праця є справжнім покликанням людини . Він наливає мені вино і весь вечір хвалить мене . А я знаю , що він бреше , але мені все одно приємно . Потім він раптом стає серйозним , сідає ближче і питає , чи можу я бути з ним щирим . Він каже , що Соня йому все розповіла , і питає , чи була вона моєю до нього . Я гупаю кулаком по столу й питаю , чи він не здурів . — Я нічого не знаю , от що мене мучить ! — кричить він і хапає мене за руки . — Я вже кілька разів хотів накласти на себе руки . Скажи мені правду , Якове , будь - яку , тільки скажи ! Мені на хвилину хочеться сказати йому все , але що це йому дасть ? Тому я розповідаю іншу історію . Я кажу , що колись був закоханий у Соню , а вона в мене ні . Одного разу я силою поцілував її , і вона вдарила мене по щоці . А потім вона пожаліла мене й пішла . Я кажу , що це все , що було між нами .
Indietro Pagina 10 di 14 Pagina 10 di 14 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
