Salta il testo dell’articolo
Дмитро довго мовчить і нарешті питає , чому ж тоді я так люблю Андрійка . Я червонію проти своєї волі , але відповідаю , що він гарний хлопчик . Я кажу , що Андрійко схожий на матір , а підборіддя , губи й усмішка в нього від батька . Говорячи це , я сам починаю вірити своїм словам . Дмитро раптом усміхається , задерши кутики губ , і я ясно бачу , що Андрійко дуже схожий на нього . Коли ми прощаємося , він кричить мені з автомобіля , щоб я простив йому все . Через кілька днів приходить лист від Клавдії . Вона пише , що операція вдалася , і що я можу бути спокійний , а більше писати їй не треба . Я не відчуваю ні жалю , ні докорів сумління , тільки велике полегшення і радість . Шапочко , я вільний ! Того ж дня в сквері я бачу Шуру . Вона роздає цукерки чужим дітям і цілує їх , коли думає , що ніхто не бачить . Від неї я дізнаюся , що Панас Павлович уже повернувся до дружини . Тоді я довго говорю з Шурою . Я кажу , що вона гарна , молода і має право на любов і на власних дітей . Нарешті вона плаче й погоджується жити з Панасом Павловичем без вінчання . Я обіцяю привезти його до неї . Але Панас Павлович боїться скандалу і не хоче знову втратити Діму , тому він відмовляється . XII . Шапочка судить Одного вечора Ганна сідає поруч зі мною на лавку , втомлена й сердита після концерту . Вона довго мовчить , а потім раптом питає , як можна захищати в суді людину , яка явно винна . Вона питає , чи правда , що я веду справу якоїсь Кубешки . Ця жінка хоче вирвати в багатого чоловіка сто тисяч . Я червонію і чесно кажу , що Кубешка справді шантажистка , але той , кого вона обдурює , сам справжній грабіжник . — А ви колись грали з ним у карти й бували в нього вдома , — каже вона . — І ви отримаєте за цю справу великий гонорар ? Я кажу , що отримаю великий гонорар , і вона мовчки встає й іде , навіть не подавши мені руки . Я їду в ресторан , п’ю всю ніч і , здається , навіть плачу перед якимсь знайомим . Наступного дня в мене страшенно болить голова , і раптом Микола каже , що прийшла панночка . Це Ганна , і вона просить не брати до серця її вчорашніх слів . А потім каже , що я дуже блідий . Але я говорю з нею холодно і питаю , звідки в неї гроші на життя . Вона відповідає , що від батька - поміщика , і я кажу , що вона теж живе з чужої праці . Я кажу , що чесність є лише плодом людської дурості й поганого суспільного ладу . Потім я лягаю на канапу й засинаю , бо голова болить нестерпно . Коли я прокидаюся , вона сидить біля мене з книжкою , і виявляється , що вона просиділа так дві години . Мені дуже соромно , і я раптом кажу , що відмовляюся від справи Кубешки і дякую їй за це . Вона сердито відповідає , що це дуже дивно , але запрошує мене прийти ввечері . Восени я вже свій у цьому домі , як далекий родич . Сини Марусі , Стьопа й Михалко , сміються з того , що я не знаю грецької граматики . Ганна вчить іспанську мову , і ніхто не знає навіщо . Увечері я розповідаю хлопцям про арешти й утечі з в’язниці , і вони слухають , затамувавши подих .
Indietro Pagina 11 di 14 Pagina 11 di 14 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
