Salta il testo dell’articolo
Стьопа питає , чи я й тепер займаюся революцією , і я відповідаю , що втомився бути нічним метеликом . Метелик летить до лампи , а його кидають у темряву , він летить знову , і нарешті йому ламають крила . Ганна мовчки слухає й гладить кота Мурзу , але я бачу , що вона чекає моєї відповіді . Іноді вона питає щось зовсім несподіване . Одного разу вона сердито каже , що я був у Криму з якоюсь жінкою . Вона каже , що я забрав цю жінку від чоловіка , а потім кинув хвору , з моєю дитиною . Я сміюся з полегшенням і розповідаю , як усе було насправді . Ганна довго мовчить , а потім каже , що це трохи інакше , але все одно погано . І все - таки я знаю , що вона вже моя наречена . Вона ніби сидить у маленькій білій камері , але колись неодмінно вийде звідти й прийде до мене . Узимку Сосницькі повертаються до міста , і Соня пише мені , щоб я іноді заходив до них . Андрійко щодня стає все більше схожим на Дмитра , а Дмитро тепер займається кооперацією разом із Нечипоренком . Я сам знайомлю з ними Ганну , і вона співає на їхньому концерті . Вона весело говорить з ними про книжки й політику , а зі мною їй , здається , нудно . Якось вона питає , чому мене називають Мефістофелем . Я розумію , що Сосницький розповів їй і про Кирпатого Мефістофеля . XIII . Лист від Клавдії Одного зимового вечора біля мого дому я раптом бачу Клавдію Петрівну . Вона розгублено усміхається й каже , що зустріла мене випадково , а зайти до мене на чай відмовляється . Потім вона швидко зникає в натовпі , і мені здається , що ця зустріч була їй неприємна . Наступного дня приходить її лист , і я читаю , що вона мене обдурила . Вона не змогла позбутися дитини , бо це загрожувало їй смертю , і тепер у неї є син . Вона пише , що він дуже схожий на мене , бо в нього чорне волосся і велике чоло . Вона нічого від мене не вимагає , але чоловік перестав присилати їй гроші . Тепер вони живуть у сестри й голодують . Мене охоплює дика лють , і я рву на собі волосся та б’юся головою об канапу . Потім я розбиваю столик і б’ю ним стільці , шафу і стіни , а слуги з жахом тікають . Нарешті я лежу на канапі , мокрий від поту , з кров’ю на лобі . Я не можу ні про що думати . Раптом у кімнату входить Ганна , бо хтось покликав її . Вона дивиться на розбиті речі широкими очима , а я грубо кажу , що я просто п’яний . Тоді вона мовчки промиває рану в мене на лобі й перев’язує голову . А потім тихо гладить мене по волоссю . Я встаю й кидаю їй під ноги лист Клавдії . Ганна читає його й довго сидить нерухомо . Потім вона підходить до мене й тихо , зло питає , чи я вже погрався . Я відповідаю , що погрався . Того ж вечора я їду до Клавдії , яка живе в бідній вологій квартирі . Там пахне пральнею , а шпалери на стінах відстають і надуваються , як пухирі . У білій колисці я бачу тільки маленьку рожеву пляму обличчя , звичайне личко звичайної дитини . Я кладу на стіл конверт із грошима й хочу йти , а Клавдія тихо плаче біля дверей . — Хіба треба так ненавидіти ? — питає вона . — Ну , мене , а його за що ?
Indietro Pagina 12 di 14 Pagina 12 di 14 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
