Salta il testo dell’articolo
Легко власний свій забаг подать За велїнє Єгови . „ Що , як ти сорок лїт отсих був Шалом божеським хорий , Замісь божого їм накидав Власний плян тїснозорий ? „ Адже - ж може в Єгиптї вони Множачись серед муки Могли вирости в силу й забрать Увесь край в свої руки ? „ Відірвавши від ґрунту їх там І завівши в пустиню Чи подумав ти : може отсим Злочин лютий я чиню ? „ Що значить безґрунтовій юрбі Обіцяти свободу ? Чи не теж , що з землї вирвать дуб І пустити на воду ? „ Чи не правду говорить Датан : Старі гнїзда лишили , А новії здобути нема Нї охоти нї сили ? „ О Єгово , озви ся , скажи : Я чинив твою волю , Чи був іграшка власних скорбот І заслїпленя й болю ? „ О Єгово , озви ся ! Чи й ти Здобуваєш дар мови Лиш у пристрасти нашій , у снах , У розбурханій крови ? “ Та Єгова мовчав , лише чуть Лиховістнії звуки : То квилїнє гієни в яру , То знов шелест гадюки . XV . Підіймало ся сонце над степ , Мов багровеє коло , І промінєм мов стрілами тьму Прошибало й кололо . У проміню тім Небо - гора , Мов цариця в пурпурі Над всї гори найвисше здійма Свої ребра понурі . На найвисшому шпилї гори , Висше зломів і кантів Хтось недвижно стоїть , мов один З предковічних ґіґантів . Там високо над чвари землї , Над всї шуми і згуки Він стоїть і до неба простяг Розпростертії руки . У сходовому сяйві небес , В пурпуровім проміню Кольосальний його сілюет Видно геть у пустиню . І летять із гебрейських шатрів Затурбовані зори Мов гонцї до ґіґанта того На осяяні гори . „ Се Мойсей ! “ — одні одним уста Промовляють несьміло , Та не вимовлять того , що там У серцях защеміло . Се Мойсей на молитві стоїть Розмовляючи з Богом , І молитва та небо боде , Мов поломінним рогом . Хоч зацїплені міцно уста , І не чуть його мови , Але серце його розмовля І кричить до Єгови . Підіймаєть ся сонце , пала ' Вся небесная стеля , І стоїть на молитві Мойсей Нерухомий як скеля . Вже полуденний демон степом Шле знесилє і змору , Та Мойсея мов руки чиїсь Підіймають все в го ́ ру . І схиляєть ся сонце у низ Вже над Фазґа вершини , І ляга величезная тїнь Від вершин на рівнини . І паде величезная тїнь Від Мойсея в останнє Аж у низ на гебрейські шатри , Мов батьківське прощаннє . А по таборі пострах ішов : „ Боже , щоб у сю хвилю Не закляв нас пророк , бо клятьба Мала - б дивную силу ! „ Від такої молитви тремтять Землянії основи , Тають скелї , як віск , і дріжить Трон предвічний Єгови . „ І як він заклине нас тепер , І як сонечко сяде , То весь люд і весь край сей в ночи Без полики пропаде “ .
Indietro Pagina 11 di 16 Pagina 11 di 16 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
