Salta il testo dell’articolo
XVI . А Мойсей борикав ся , горів , Добивав ся до цїли , А як ніч залягла на горі , Впав на землю зомлїлий . Захитала ся скеля під ним Із усїми шпилями , І безтямний лежав він , немов У колисцї у мами . Якась пісня тужлива над ним Сумовито бренїла , І рука колихала його Пухова ́ , снїжно - біла . І почули ся тихі слова : „ Бідний , бідний мій сину ! Ось що з тебе зробило житє За маленьку часину ! „ Чи давно - ж я плекала тебе І водила за руку ? Чи на теж я дала тебе в сьвіт , Щоб терпів таку муку ? „ Скільки зморшків на твоїм чолї ! І звялене все тїло ! І волосє , що гладила я , Наче снїг побілїло ! „ А колись ти від мене притьмом Рвавсь на бої та герцї ! Бач , до чого дійшов ! А скажи , Кілько ран в твоїм серцї ! „ Бідна , бідна дитино моя ! Потерпів єси много ! Ще й сьогоднї … на сонцї весь день ! І по що було того ? „ На молитві ! В народа свого І минуле й будуще Ти молитвою вникнути рад , — Ох , дитя нетямуще ! „ Ось я камінь із кручі зіпхну , І піде він валить ся Від скали до скали , з яру в яр , І скакати і бить ся . „ Тут ударить ся він о зубець , Розібєть ся на части , Там з собою ще камінь порве , Щоб з ним низше упасти . „ Тут покине шматок , там други ́ й , І летить і гуркоче , — І чи зна хто , де кождий шматок Заспокоїть ся хоче ? „ Я тверджу : і Єгова не зна ! І молись хоч і клінно , А де мусить упасти шматок , Там впаде ́ неодмінно . „ В нїм самім його керма і власть , В нїм самім ота сила , Що назначує місце йому , Що його сотворила . „ І хоч як твій Єгова міцний , Він ту силу не змінить , І одного сього ́ камінця У лету він не спинить . „ Ось пилок : ледво зір твій його Добачає тремтїнє , А Єгова не може його Повернуть в неістнїнє . „ І не може звелїти йому Йти по шляху не тому , Як яким його гонить по вік Ота сила , що в ньому . „ Сеж пилок ! Щож казать про народ , Многодушну істоту , Де в рух мас вносить кожда душа Частку свойого льоту ! „ Про Оріона пісню ти чув , Про ґіґанта слїпого , Що щоб зір відзискать , мандрував Аж до сонця самого ? „ А на плечех поводиря нїс , Сьміхованця хлопчину , Що показував шлях йому — все Инший в кожду годину . „ Ти до сонця веди мене , хло ! “ Той вів рано до сходу , А на південь в полудне , під ніч До західного броду . „ А Оріон іде все та йде Повний віри в те сонце , Повний спраги за сьвітлом , що ось Йому блисне вже конче . „ Через гори і море свій хід Велетенський простує , А не зна , що на плечех його Хлопчик з нього жартує . „ Сей Оріон , то людськість уся , Повна віри і сили , Що в страшному зусилї спішить До незримої цїли . „ Неосяжнеє любить вона , Вірить в недовідоме ; Фантастичнеє щоб осягнуть , Топче рідне й знайоме . „ Строїть пляни не в міру до сил , Цїль не в міру до актів , І жартує з тих плянів її Хлопчик — льоґіка фактів . „ І як той дивовижний слїпець , Що чужим очам вірить , Все доходить не там , куди йшла , В те трафля , в що не мірить . „ А ти молиш ся ! Бідне дитя ! Де твій розум , де сила ! Ти - ж хапаєш ся піну благать , Щоб ріку зупинила ! “ XVII . Щось було з початку в тих словах , Наче чистії води ; Віяв сьвіжістю , добрістю з них Якийсь дух охолоди . Та помалу душне щось тягло , Наче самум пустинї , І робило ся лячно , немов В ніч без сьвітла дитинї . І жахнув ся Мойсей і з землї Підволік ся на силу ,
Indietro Pagina 12 di 16 Pagina 12 di 16 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
