Salta il testo dell’articolo
Так як мати дитину в свій час Відлучає від груди . „ Тут на полї скупім і худім , Наче терен на ріни Виростайте цїпкі і тверді До великої зміни . „ О , я знаю ту вашу цїпку , Ненаситную вдачу ! Ви - б на жизній землї розповзлись На подобу бодячу . „ Ви - б і тїлом і духом своїм Присмоктались до скиби , І зловив би вас Маммон у сак , Як товстючії риби . „ Таж в Єгиптї ви гнулись в ярмі , Наїдавши ся ласо … Відригать ся вам буде по вік Те єгипетське мясо . „ І зірвавши ся з сеї землї Та розбивши всї карби , Ви розвієтесь сьвіт здобувать , Його соки і скарби . „ Та зарік я положу твердий На всї ваші здобутки , Мов гадюку на скарбі , дам вам З них турботи і смутки . „ Хто здобуде всї скарби землї І над все їх полюбить , Той і сам стане їхнїм рабом , Скарби духа загубить . „ Своїх скарбів невольник і пан , За цїну слїз і крови , Щоб збільшати їх , мусить він сам Руйнувать їх основи . „ І як пявка , що кров чужу ссе , — Йому лїк , сама гине , Так і вас золотий океан На мілизнї покине . „ В золотім океанї вас все Буде спрага томити , І не зможе вас хлїб золотий Анї раз накормити . „ І будете ви сьвідки менї З краю сьвіта до краю , Що лиш духа кормильцїв з усїх Я собі вибираю . „ Хто вас хлїбом накормить , той враз З хлїбом піде до гною , Та хто духа накормить у вас , Той зіллєть ся зо мною . „ Ось де ваш обітований край , Безграничний , блистячий , І до нього ти людям моїм Був проводир незрячий . „ Ось де вам вітчина осяйна ́ , З всїх найкраща частина ! Лиш дрібненький задаток її Вам отся Палестина . „ Се лиш спомин вам буде , лиш сон , Невгасаюча туга , Щоб шукавши її став мій люд Паном земного круга . „ А що ти усумнивсь на момент Що до волї моєї , То побачивши сю вітчину , Сам не вступиш до неї . „ Тут і кости зотлїють твої На взірець і для страху Всїм , що рвуть ся весь вік до мети І вмирають на шляху ! “ XX . Ходить туга по голій горі Мов туман по пустинї , Сїє думи й бажаня свої По широкій країнї . Сипле квіти й листки , що давно Вже зівяли й пожовкли , Підіймає в душі голоси , Що давно вже замовкли . Що ще вчора байдужне було , Нинї любе й шановне ; Що ще вчора топтав , оплював , Нинї сьвятости повне . У гебрейському таборі ніч Проминула в трівозї ; Скоро сьвіт , всї глядять : він ще там На скалистій віднозї ? Нї , нема ! І було те „ нема “ Мов жах смерти холодний ; Чули всї : щезло те , без чого Жить нїхто з них не годний . Те незриме , несхопне , що все Поміж ними горіло , Що давало їм змисл житєвий , Просьвітляло і гріло . І безмежна скорбота лягла На затвердле сумлїнє І весь табор мов чаром попав В отупінє й зомлїнє . Одні одним у лиця блїді Поглядали без впину , Мов убійцї , що вбили у снї Найдорожшу людину . Чути тупіт . Чи вихор в степу ? Чи збуваєсь пророцтво ? Се Єгошуа , князь конюхів , І за ним парубоцтво . Гонять стада , кудись то спішать … Чи де напад ворожий ? Всїх їх гонить безіменний страх , Невідомий перст божий , Голод духа і жах самоти І безоднї старої … А Єгошуа зично кричить : „ До походу ! До зброї ! “ І зірвав ся той крик мов орел Над нїмою юрбою , Покотив ся луною до гір : „ До походу ! До бою ! “ Ще момент — і прокинуть ся всї З остовпіня тупого , І не знатиме жаден , що в мить Приступило до нього . Ще момент — і Єгошуи крик Гирл сто тисяч повторить ; Із номадів лїнивих ся мить Люд героїв сотворить .
Indietro Pagina 15 di 16 Pagina 15 di 16 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
