Salta il testo dell’articolo
Сірі стіжки куріли . По степу носилося листя , і його , мабуть , десь їли , як і курай . Не рипіли перевесла , не гули машини . Вівці йшли з стерни отарою , збивали пилюгу , а чабан лякав їх батогом . Марина обминала Павла , не хотіла йти і до Гордія . Але ввечері Гордій її зустрів біля клуні , він стиснув її руки і , ніби не чуючи сам себе , питав : — Ти запишешся після строку ? — Пусти … запишусь . Він не помічав , як холодніла Марина і як довго шукала спокою . — А я зразу хочу , зразу , — насупившись промовив Гордій . — Гордієчку … в тебе жінка є … в тебе - ж грошей немає . А він не слухав її : — Сьогодні … Ти водиш : літо пройшло ! Нічого не хочу знати . — А як я не хочу … — Ти не хочеш ? ! — очі йому зробилися страшні , сам він дужче й дужче давив Марині руки . — Та ні … то так ! . . Тьху на тебе ! який нетерплячий , запишемося після строку . Після цього пройшло декілька днів … Почали йти дощі … Гордій ходив сумний . Одного разу зустрів Павла , той сміявся . — Що - ж , Гордієчку … сам не з'їв і другому не дав . Гордій останні дні не бачив Марини , а насмішки хазяйського , ніби не чув . Він думав : — вона - ж казала , що буде жити зо мною . Але все - ж таки пішов шукати Марину . Її ніде не було … Тоді він увечері підійшов до хазяїна і спитав між иншим : — Де Марина ? Хазяйський син стояв біля вікна . — Я - ж тобі казав … Згадав ти пізненько , — промовив він , — вчора пішла ще вранці додому … Роботи , значить , немає … а їй залишилося два дні . По хліб може батько приїде . Скривився Гордій , пішов у клуню . — Одурила ! А жінка ? . . В клуні було тихо , тільки в кутку пищали мишенята . А біля клуні стояли явори , листки пообсипались , і вони були холодні й голі . Гордій додому не пішов , він найнявся в економію . Стояв серед двору , заклавши за спину руки . І жінка була , і Марина була , а тепер ? Питався чи в себе , чи в кого иншого . Будівлі розруйнувалися . Кам'яні , дерев'яні . Були прикащики , управляющі , а тепер , культгосп . Надворі осінь , не жовта , не павутинна , а багно . Десь бились з повітрям стружки од лісу , а багно чавкотить . Чавкотіло й тоді , як ішов на заробітки Гордій . Шукав чогось , а за спиною ніс чоботи … Щось найшов , щось загубив . А там он видко хутір . В клуні мабуть однаково : сіно солома . — Чого я йшов і куди . Через двір пробігла Манька , куховаркою служила . — Гордію , йди вечеряти ! — після вечері оратори будут щось читати … — Йди к чорту ! — а потім подумав : — А хіба піти — послухати ? І поплівсь до кухні . То була осінь не жовта й не павутинна , а задумлива на роздоріжжі . ПАШТЕТНЯ Сіроокий будинок із п'яти поверхів , східці йдуть униз просто з вулиці . То найнижче — підвал , але й там мережаться на вікнах занавіски , а хоч рямці тільки наполовину витикаються з землі . Троє дверей . На одних ( вони середні ) вивіска на обох стулках . Праворуч — намальовано підсліпуватого скопця , що примружив одне око й місить руками тісто . Скопець — в білій кепці і в сірім , заялозенім гряззю , фартусі . На другій половині дверей — яблука на дивовижному посуді й одно чогось висить у повітрі . За цими дверима , далі , — кімната , яку пристосував господар до крамниці . Стіни обставлені шафами : за склом — шоколади , плисняві ковбаси , коробки з консервами , папироси … а біля прилавки трохи схожий на того скопця … — дядя . Його так називали всі , хто приходив до крамнички .
Indietro Pagina 16 di 41 Pagina 16 di 41 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
