Salta il testo dell’articolo
— Як , ти не хочеш ? Антоніна так обурилася , що більше нічого не вимовила . Хотілося вдарити по тим дрібничкам , що стояли на столі , так , щоб посипалися тільки скалки . — Ти справді не хочеш ? Тобі не набридло продаватися … Жюлі підібрала під себе ноги , підклала під спину оксамитову подушку . Обірвала : — Геть ! ! Геть звідціля ! ! Антоніна подивилася жалісливо на неї … Вискочила з кімнати . З другої виходила Негодячкина … — Як ваше здоров'я ? Таким показався єхідним голос , що Антоніна не втерпіла й гостро вилаялася . Негодячкина не образилася . Від задоволення аж прицмокнула , рот розчепірився й нижчий щелеп заходив ; зуби виткнулися , закрили губу жовтими яснами . — От так благородна … Говорить по - французькому . Але Антоніна вже не чула . Вона була на вулиці . Бігла , так хутко , як із редакції , в найближчий район міліції . ЛІС І ліс , ліс . Навколо посплітались віти , повисли над вузькою дорогою . Збоку маячить сонце крізь листя рідким поглядом , стриже траву , тче тіні килимів . Посічені сухі одрубки витикаються чорними гадюками . Велетні похмурі тріскають , ховаються в гущині . Закувала зозуля . Сонно . Через зелень б'є біле . Дорога кривиться жовтою глиною та чорноземлею . Заледеніло кущем листя , а кістяком дуби . Сильно чути гам обламаного миру . Гніде листя зачерствіло шумує од кроків . День вечірній . Іде бородатий мужик , бовка під ніс , тріщить падалишнім листям . — Ич , як співає ! Ото ! — чмокнув . Кроки сутеніють під деревом . Хата показується через пітьму ліса . Гуси ґерґочуть , а біля їх маленький хлопчик тикає в пісок руками . — Де мати ? — Дитинка злякано опустила вії . — Там , у хаті ! Вони пораються ! Знову важкі , лісові кроки гудуть до хати . Сонце рожевить волосся дитинки і сумно гладить брудну шию . З хати вийшов лісовий , важкий мужик , надів зашкарублу торбу через плече , зашнурував грізно бровами , поправив невідомого кольору картуз . А вона : — Яремо ! Ой , лишенько ! Чого - б ти йшов ? Хорони пречисто ! Знаєш який час ; в Килівці - ж убили об'їзчого ! А ти ! … Не йди ! — рішуче співають розіп'яті слова . Руки склались благанно : — не йди ! Дитинка витріщилась . В загороді жалібно замукала корова . — Не твоє діло ! — Яремо ! Слухай , чого тобі треба ? Є - ж чого їсти ! Не йди ! — Мовчи ! — Западали вуси , а борода збилась щетинисто . — Тату ! А страшні лісовики ? Я чув , як вони свистять , і все свистять . Я вмію . Отак … — свиснув , тугою розлігся по лісові свист . — Я тобі дам ! Не свисти ! — Накличе біду ! — Затихло . Тормошиться похмуро Ярема , збирає удилища , надіває кожуха — пішов . А в загороді біля хати корова . — Мамо , який вовк ! Він з'їсть наше теля ? — Одстань ! А то дам тобі ! Взнаєш ! А там гупають важкі кроки в тіні стежок . Хлопчик вертиться . — Мамо ! Я боюсь инколи лісовиків . Вони страшні , — каже . А кроки несуться в гущину . Килим з трав , з квіток хитається . Іде Ярема . Розмахує мозолистими руками , а на плечах теліпаються хвости вудок . Думає . « Що ! Налякали ? А моторошно , хоч і лісовики такі - ж люди . Е - е » . Прозорий хвильовий туман падає на обміжки . Темніє річка чорна , схожа на Ярему . А ніч викидає посміх на дрібний дробіт . Очерет . Крутий беріг . Внизу яма хлюпоче бережно піском . Білі осики привидами понахилялись у річку ; одна зовсім упала : коріння попідрізувалось , наткало сухого павутиння . Десь заскиглив хворий рибалка , вимальовуючи причуди .
Indietro Pagina 24 di 41 Pagina 24 di 41 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
