Salta il testo dell’articolo
Перекупка захиталася і впала важким тілом на асфальт . Юрба кинулася на його , збила з ніг . Але хтось підійшов , розігнав натовп . — Гей , ти , марш за мною ! — почувся голос . Сизон устав . Голова розбилася , червоні виразки заліпили волосся . Він , як п'яний пішов по вулиці . Раптом зареготався … А голос крикнув : — Мовчать ! Він замовк . Сонце гралося на бруднім тілі . Вітер , як і раніш , накидав в обличчя з чорного воску снігу , соломи … … На дереві позамерзали брудні краплі , а сонце підійметься , будуть крапотіти : кап , кап . Гудок кликав на зміну … … Ех , ти серце осіннє , ех , ви , Вовчі Байраки ! НА СТАНЦІЇ За десять кроків усе поринало в чорну глибину . Сторож на лінії , Григорій , як не придивлявся , як не жмурив око : нічого не було видно , навіть вагони , що стояли біля депо , і ті кудись пропали . Станція розляглася високим бугром серед степу . До маленького повітового міста було 10 верст , навколо степ , та ще близько село . А треба вартувати добре . Григорій прислухався . Не чути нічого , тільки торохтять цупкі стебла трав об рейки та йде полохливий згук туди , аж за семафор . Недавно , з місяць тому обікрали вагони , дрімати не можна . Ніч затулила вогні , накинула прозорої сажі на все і заснула , і Григорія хилить … Так стоїть , стоїть , поставить ґвинтовку і закуняє . Замерещиться щось , прокинеться , обдивиться біля себе , нагострить вухо … Тихо . Хмари попритулялися міцно одна до другої , хоч - би одній зірці дали глянути сюди … — Хіба зайти в будку ! — Подумав . — Та й закурю , мабуть , там ! Повернув , пройшов через одну лінію . Під ногами зашарудів пісок , дмухнув боязко морською вогкістю . Пролетіла якась птиця , шарпнула і зникла в темряві . В будці було світло . На лаві сиділо два дядьки . Один схилився і дрімав , а другий обіперся об телефон і щось читав , сонно бігаючи стомленими очима по папері … — А , це ти Григорій ! — Посунувся і дав йому біля себе місце . — Нічка , брате , на славу вдалася , скажу тобі . Теплинь ! Мабуть , дощ буде . — Де там гарна … Замазало все , так що й перед очима не побачиш . Та ще й наче хтось нарочито взяв та й замазав очі медом . Так солодко , а вії стуляються , стуляються . Не втерпиш : поставиш біля себе дрючка й куняєш . Нахилишся раз , другий , а потім почне вздріватися . Прокинешся , походиш … Скверна , братішка , служба … Григорій одірвав паперу , насипав дрібненької махорки і з смаком затягнувся . — А як твоя жінка ? — Та ! — неохоче махнув рукою . — Ти розкажи , що там трапилося , бо вже пройшло , мабуть , місяць , а я нічого й досі дотепно не знаю . Григорій любив розказувати своє горе … Впевнившись , що той не глузує з нього , він усівся на лаві й почав : « Ну , слухай ! Ти знаєш мене здавна : я такий чоловік — пить , не п'ю ; на службі ні в чому поганому не замішаний . Вдача моя така : як зо мною по - людськи , то й я нічого . От , мене лиха година одного разу й загнала випити . Пішли ми на село цілим табором . Там випили по склянці . А хлопцям мало , — всі молоді , здорові , — кричать та й кричать : дайош і край ! Мені не хочеться пити . А хазяїнові , тому старому відьмакові , хочеться більше заробити . Все запрошує та наливає . Я присунувся ближче до хлопців . І на вухо пошепки : — Давайте , — кажу , — налякаємо цього діда , цю сатану кислооку .
Indietro Pagina 33 di 41 Pagina 33 di 41 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
