Salta il testo dell’articolo
А за те , що в жінцї доскональшого образованя згубить ся почутє до обовязків родинних , і змисл до родинного житя — менї не страшно . Я маю довірє до жіночої вдачі , що у всяких варіянтах , і у всякім характері останеть ся завсїди в шляхотнім значіню слова жіноча , а на точцї чутя , завсїди добра і вразлива . Тому нехай нї бабки наші , нї матері , нї будучі мужі не боять ся доньок наших , що вихованє тоншого стилю підмулить ідеал родинного щастя . Воно істнує , істнувало , і буде істнувати , як було — є , і буде побіч того щастя , істнувати і сумне горе . Та красше вже лягти на боєвім поли красним і укінченим модельом , нїж грубою некультурною масою “ . Вона . „ Красше , щоби з тої нашої жінки виробила ся сильна особистість , із виразними рисами ; виробив ся свойого рода тип , що відограв би свою ролю в розвою культури і історії нашої народности , не менше героїчно і корисно , як инші національні жіночі типи — чим блукати неясною , невиразною істотою на помацки — нї в користь собі , нї на славу иншим , вічно нерішимо , помагаючи хиба плакати над сумною минувшиною свойого народа . Що з набутєм ширшого образованя не згубить ся в нашій жінцї почутє до обовязків родинних і змисл до родинного пожитя — ручить і менї , так як і Вам , добрий товаришу , її вроджена велика сила чутя , що як бачимо — є самим одним великим мотором обороту її своєрідної жіночої душі . А що все нїжне і тонке на сьвітї — вяне без нїжного і тонкого плеканя — тому — не біймо ся , що красшою і тоншою душею у нашої жінки убємо понятє про щастє . “ СЛЇПЕЦЬ . Нарис . — Я ослїп . Через що як раз — не варто й казати . Все таки найстрашнїйше те , що я ослїп . А зо мною разом у больницї сидїв і другий такий темний , як я . — Нам було добре , як нас разом лишали . — Бачиш хоч дрібочку сонця ? — питав я инодї нещасного товариша свого . — Нї , — каже він . — А ти ? — І я нї . Потому наставало мовчанє . Наші душі піднимали ся в нас і потапали одна в другу обопільно . І чому - ж було нам у нашім горю в двох добре ? Потому мого товариша випустили на волю . Він побачив одного дня сонце і його випустили . Його забрали люди хутко між себе , а мене пустили тому , бо порішили , що менї вже нїяк сонця не оглядати ; і дали — товариші мої дали менї костур на дальше житє . І я ходжу по сьвітї . То є , я лиш хотїв сказати , що рушаю ся з місця на місце . І хоч менї відомо , що я вже нїколи більше сонця в житю не побачу , я силую ся все таки його бачити . Я отвираю очи так широко … так широко , товариші мої дорогі , в надїї , що хоч мрію … що хоч крапельку … що хоч … хоч ет ! що хоч миготїнє промінєчка сьвятого сонця побачу — і нї . Не бачу . Коли йду з місця на місце , я чомусь руки в перед себе протягаю , розкрячую пальцї , піднимаю голову … здаєть ся менї , ось - ось сонце вловлю . Хоч я знаю , що сонце не дасть ся вловити , бо - ж воно сонце ! — Гадаю — ось - ось сонця діткну ся , а раптом дотикаю ся милостинї . Я затулюю очи , бо в них сльоза виринула . Я затулюю очи , бо в них сльоза виринула — добра , вдячна , покірна , за милостиню .
Indietro Pagina 52 di 69 Pagina 52 di 69 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
