Salta il testo dell’articolo
V . Чоловік вернувся — Хай би він здох з голоду , той крикун ! — прошепотів Финтик . — А мені його шкода , — сказала Тетяна . — Але хай спить без вечері , щоб не кричав . У нас добрим словом усе дістанеш , а криком нічого . — Коли ж ми будемо вечеряти ? — Почекайте , поки він добре засне . У мене є смажена ковбаса , печена курка і пляшка запіканки . Страва стоїть у комірчині , під боднею , а запіканка отам , у кутку . Чуєте ? Він уже хропе . — А потім ти з ним сама залишишся , — сказав Финтик . — А вам що до того ? Скоро прийдуть дівчата , а ви посидите в мене . Я скажу , що попросила вас лишитися , бо боялася бути сама з москалем . — А як ми почнемо вечеряти , а він прокинеться ? — То запросимо і його , бо злого чоловіка ласкою легше вгамувати , ніж сваркою . Раптом надворі щось застукотіло , і Финтик здригнувся . — Тс ! Що це ? — Може , вітер , — сказала Тетяна . Але біля вікна вона почула , як хтось гукає на волів , і зблідла . — Пропала я ! Чоловік приїхав з дороги ! — А що ж мені робити ? — затремтів Финтик . — Де мені сховатися ? — Швидше лізьте під припічок ! Я закрию вас заслоною , а коли всі поснуть , випущу вас надвір . Панич заліз під піч , як кіт . Тетяна закрила його заслоною і вибігла назустріч чоловікові . Михайло зайшов у хату і міцно обняв жінку . — Здорова була , моя голубко ! Як ти тут жила ? Чи жива , чи здорова ? — Слава богу ! А чого ти так довго ? Я чекала - чекала , та й чекати перестала . — У дорозі всяко буває , але все добре . Тут він побачив на стіні сумку і тесак , а під стіною рушницю . — А це що таке , жінко ? — Москаль на квартиру став . Говори тихіше , бо він щойно заснув . Такого шуму наробив ! Давай йому горілки , курей і вареників . — А ти його нагодувала ? — Чим ? У мене нічого нема . Я сама , то для себе рідко варю . — То він тому й сердитий , — сказав Михайло . — Диво , що голодний москаль заснув і не побив хазяйку . А я теж їсти хочу . Нема нічого ? — Що ж мені робити ? Хіба є трохи хліба . VI . Москаль - чарівник Тут з - за печі вийшов солдат . — Що тут за шум ? Ви мені спати не даєте ! — Вибачайте , пане служивий , — вклонився Михайло . — Я вернувся з дороги та й розговорився з жінкою . — То ти хазяїн ? Ну , здоров , брате ! Давно вдома не був ? — Дев'ятий тиждень , бо їздив у Крим по сіль . — Негарно так надовго лишати вдома таку молоду і гарну жінку . — А що робити ? Як усе сидіти з жінкою вдома , то й їсти не буде що . — І тобі не нудно самій , хазяйко ? — спитав солдат . — Як не нудно ? Але що поможе ? — Ой , дивись ! Не вірю я , що жінка не знайде собі якоїсь забави . — Про всіх не скажеш , — спокійно відповіла Тетяна . — Буває , що чесна жінка через свою простоту терпить поговір . А інша робить погане , але вміє його сховати , і люди думають , що вона свята . « Оце молодиця , і до того ж розумна » , — подумав солдат . Михайло тим часом сів за стіл . — Жінко ! Та дай хоч щось поїсти , бо аж шкура болить , так їсти хочеться . — І я ліг спати без вечері , — сказав солдат . — Мені нічого , а тобі після дороги важко . Тетяна принесла білого хліба свого печива і ніж . Солдат відрізав собі скибку . — Славний хліб ! От якби ще по чарці горілки ! — Жінко , а нема в нас хоч трішки ? — спитав Михайло . — Чудний ти ! Звідки ж у мене горілка ?
Indietro Pagina 4 di 9 Pagina 4 di 9 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
