Salta il testo dell’articolo
— Не буду більше стріляти , — сказав Михайло і сів на лаву . — Пан служивий кепкує з нас . А їсти хочеться страшенно . — Ех , якби хазяйка подала тепер лавреників , — зітхнув солдат . — Отих , знаєш , трикутничків . . . Михайло засміявся . — Лавреників ! Який у вас , москалів , язик дерев'яний ! Скільки між нами живете , а не можете сказати : ва - ре - ни - ки ! — А я , як захочу , то й заспіваю по - вашому не гірше за тебе ! І солдат заспівав українську пісню , але так покрутив слова , що Михайло і Тетяна довго реготали . — Гарно , гарно , нічого не скажеш ! — сміявся Михайло . — Жінко , заспівай ти , як треба . І Тетяна заспівала ту саму пісню по - справжньому : « Дівчино моя , Переяслівко , Дай мені вечеряти , моя ластівко ! » Солдат слухав і хитав головою . — Що й казати , ви вмієте співати . VIII . Ковбаса під боднею — Чоловіче , вже пізно , — сказала Тетяна . — Може , лягаймо спати ? — Та сон не бере , коли їсти хочеться . — З порожнім животом поганий сон , — погодився солдат . — Хочеш , хазяйко , я нагодую і чоловіка , і тебе , і себе ? Я ж чарівник ! — Цур йому ! — замахала руками Тетяна . — А ти , чоловіче , як мала дитина ! Лягайте спати , а я рано встану і зварю вам сніданок . — До сніданку ще далеко , а живіт уже болить , — сказав Михайло . Солдат знову дістав шомпол , помахав ним на всі боки і поставив чоловіка й жінку поруч . — Стійте смирно , заплющте очі і скажіть за мною : « Бердень , Бердень , Ладога моя ! » Хазяї сказали ці дивні слова і розплющили очі . — Тепер я кажу вам , що у вашій комірчині сховані смажена курка і ковбаса . Іди , хазяїне , знайди і принеси . — А де саме вони сховані ? Тепер темно , то як я їх знайду ? — Все лежить під . . . як воно називається ? Хазяйко , що там у вас є ? — Мало що там є ! — сказала Тетяна . — Діжка , корито , ночви , горщики , макітра , кошик , решето . . . — Ні , ні , не те . — Більше там нічого нема . — А бодня ? — спитав Михайло . — Так , так , під боднею ! Іди швидше , хазяїне . Михайло почухав потилицю . — А чи не буде там страшно ? — Чого страшно ? Іди сміливо ! Тетяна запалила недогарок свічки і дала чоловікові , і Михайло з кислим лицем пішов до комірчини . — Дивись же , пане служивий ! Як я перелякаюся , то не гнівайся ! — Іди , іди ! Та не з'їж сам усю ковбасу ! Коли за Михайлом зачинилися двері , солдат поплескав Тетяну по плечі . — Ну , хазяйко , який я чарівник ? — Великий ! — сказала Тетяна . — Але ще більше хитрий , справжній москаль ! — А ти лукава . Чого ти мені вечері не дала ? — А нащо ти такий шум підняв ? Якби ти по - доброму зі мною говорив , я б тебе нагодувала . — Не вдавай . Тобі було прикро , що я тобі завадив . — Ти мене кривдиш , служивий . Ти чужий чоловік і побачив мене ввечері з паничем , то й можеш думати всяке . Але якби ти знав мене краще , то й думав би про мене краще . Не поспішай судити людей . Солдат став серйозним . — Ні , моя мила , я нічого поганого про тебе не думаю . Я тебе зрозумів : ти молода , але розумна і чесна . Твій страх і твій поспіх показали , що ти не винна . Не бійся , я тебе виручу , а бідного арештанта з - під печі теж скоро випущу . — Мені до нього байдуже . Його треба провчити , щоб не лазив до чужих жінок , бо він мені дуже набрид . — Добре , провчу його так , що він забуде дорогу до чужих жінок . — Тільки не покалічи його ! — Не бійся , я зроблю йому користь , а не шкоду . О , ось і твій чоловік іде .
Indietro Pagina 6 di 9 Pagina 6 di 9 Avanti Continua a leggere con le traduzioni Crea un account gratuito: 7 giorni di Pro, poi 20 traduzioni di parole al giorno oppure un piano a pagamento.
